11 лютого 2021 року м. Чернігів Справа № 620/23/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши в письмовому провадженні справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд:
1. визнати протиправними дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні 05 жовтня 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області:
а) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20, зарахувавши до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю «правознавство» в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01.09.1984 по 01.07.1989 (2 роки 5 міс. ), строкову військову службу в Радянській армії з 30.10.1978 по 10.11.1980 (2 роки 10 днів), а разом - 28 років 06 місяців 11 днів;
б) здійснити перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Чернігівського апеляційного суду № 7-09/41 від 06.03.2020 року, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем при перерахунку його довічного грошового утримання на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №620/2639/20 протиправно обраховано довічне грошове утримання в розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто за 24 повних роки роботи на посаді судді. Вказує, що відповідно до розрахунку Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2017 року стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці усього такий стаж роботи ОСОБА_1 становить 28 років 06 місяців та 11 днів. Окрім того, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2017 було встановлено, що ОСОБА_1 був набутий стаж понад 25 років достатній для призначення довічного грошового утримання судді в розмірі 90% та зобов'язано відповідача призначити і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. Таким чином, в період до жовтня 2020 року відповідач проводив нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання враховуючи наявність 28 років стажу в розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Однак, з 01.11.2020 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 58% винагороди судді, який працює на відповідній посаді (тобто враховано 24 повних роки роботи на посаді судді замість 28 років). Позивач вважає рішення відповідача, яким безпідставно зменшено основний розмір раніше призначеної пенсії з 90% на 58% протиправним, таким що порушує його набуте право на соціальний захист, що є неприпустимим у діяльності органу державної влади.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем ухвала суду від 11.01.2021, а також копію позовної заяви з доданими документами отримав 21.01.2021, проте правом подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього).
06.03.2020, у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/4.
13.03.2020 відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом, про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаних заяви та довідки, оскільки після 18.02.2020 нормативно-правові акти щодо збільшення розміру складових суддівської винагороди не приймалися, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи протиправним вказане вище рішення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 13.03.2020, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 06.03.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 58% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом від 10.12.2020 № 4820-5409/Ш-02/8-2500/20 (а.с. 18).
На думку позивача, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 58 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання у 2017 році на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2017.
Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання.
За змістом листа відповідача підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 58 % стала норма ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.
У пунктах 15-17 вказаного рішення зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
В рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.
При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.
Крім того, суд зазначає, що правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Відповідно до матеріалів справи, довічне грошове утримання позивача у відставці з 17.02.2017 становить 90 % заробітку працюючого судді на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2017, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 750/3497/17 (а.с. 30-33).
Щодо посилання відповідача на ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.
До того ж, застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним через те, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді, який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 58%.
За наведеного вище, суд вважає, що належним та повним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувавши до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю «правознавство» в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01.09.1984 по 01.07.1989 (2 роки 5 міс. ), строкову військову службу в Радянській армії з 30.10.1978 по 10.11.1980 (2 роки 10 днів), а разом - 28 років 06 місяців 11 днів, суд зазначає таке.
З огляду на матеріали справи зазначені вище правовідносини були предметом розгляду Деснянського районного суду м. Чернігова в судовій справі № 750/3497/17, за результатами чого постановою суду від 19.04.2017 у справі № 750/3497/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% його суддівської винагороди; зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 17 лютого 2017 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% його суддівської винагороди.
Так, у вказаній постанові Деснянським районним судом м. Чернігова досліджено та надано правову оцінку щодо зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Своєю чергою, в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 4 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 11.02.2021.
Суддя Ю. О. Скалозуб