ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 лютого 2021 року Справа № 923/1211/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ
до відповідача: Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ, Херсонська область
про стягнення заборгованості в сумі 3993,45 грн.
представники сторін не викликались
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Мангубінська, буд.2, код ЄДРПОУ 01125703) про стягнення відповідно до Договору про надання послуг № 16-П-АМПУ-17 від 15.02.2017р. основної суми заборгованості у розмірі 3 750,16 грн., пені - 162,09 грн., 3 % річних - 39,97 грн., інфляційних витрат - 41,23 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 26.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк відповідачу для подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
В матеріалах справи наявні докази отримання представниками позивача та відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За таких обставин, представники сторін належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано до суду. На момент розгляду даної справи по суті в матеріалах справи відсутні заяви, клопотання відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо строків розгляду даної справи, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду даної справи поза межами встановленого ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
15.02.2017 між державним підприємством «Скадовський морський торговельний порт» (далі за текстом рішення - Замовник, Відповідач) і державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі за текстом рішення - Виконавець, Позивач, ДП «АМПУ») було укладено договір № 16-П-АМПУ-17 про надання послуг (далі за текстом рішення - Договір № 16-П- АМПУ-17).
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 16-П-АМПУ-17, Адміністрація зобов'язується надати послуги щодо обробляння даних, розміщування інформації на веб-вузлах, щодо програмного застосування та інших послуг щодо «забезпечення інформаційно-технологічною інфраструктурою, а саме обчислювальними засобами галузевої комп'ютерної системи Інформаційно-аналітична логістична система морського і річкового транспорту (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі Послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Щомісячна вартість Послуг, що надаються за цим Договором, складає 937,54 грн., у тому числі ПДВ 156,26 грн. Ціна Послуг визначена у Калькуляції кошторисної вартості згідно з переліком Послуг (Додаток №1 до цього Договору) та Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №2 до цього Договору), що є його невід'ємними частинами (п. 2.1 Договору № 16-П- АМПУ-17).
Відповідно до п. 2.2. Договору № 16-П-АМПУ-17 загальна вартість Послуг за цим Договором складає 11250,48 грн., виходячи з щомісячної вартості Послуг згідно з п. 2.1 цього Договору та строку надання Послуг протягом 12-ти місяців.
Пунктом 2.4. Договору № 16-П-АМПУ-17 встановлено, що оплата Послуг за договором здійснюється до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації після підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.2 Договору № 16-П-АМПУ-17 встановлено, що прийняття наданих Послуг здійснюється шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих Послуг щомісячно.
Відповідно до п. 4.2.8. Договору № 16-П-АМПУ-17 Замовником прийняті на себе обов'язки щодо своєчасного розрахунку за надані Адміністрацією Послуги на умовах, та в порядку, визначеному розділом 2 цього Договору.
Відповідно до Калькуляції кошторисної вартості, згідно переліку послуг (Додаток № 1 до Договору № 16-П-АМПУ-17) та Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 2 до Договору № 16-П-АМПУ-17) встановлено, що ціна Послуг складає 937,54 грн. (у т. ч. ПДВ 156,26 грн.) на місяць.
Згідно з п. 8.1 Договору № 16-П-АМПУ-17 цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 року. Сторони дійшли згоди, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2017.
Дія Договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо не менш, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення від будь-якої із Сторін не надійде письмових заяв щодо припинення його дії або зміни його умов (п. 8.2 Договору № 16-П-АМПУ-17).
Відповідно до п. 5.1 Договору № 16-П-АМПУ-17 Сторони несуть відповідальність за цим Договором відповідно до законодавства України. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Сторони несуть відповідальність за своєчасність та повноту виконання своїх зобов'язань згідно з цим Договором (п. 5.2 Договору № 16-П-АМПУ-17).
Відповідно до п. 5.4 Договору № 16-П-АМПУ-17 за недотримання строків оплати, визначених в розділі 2 цього Договору, Замовник сплачує Адміністрації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно Актів приймання-передачі наданих послуг, а саме: Акту № 4 від 30.04.2020, Акту №5 від 31.05.2020, Акту № 6 від 30.06.2020, Акту № 7 від 31.07.2020 за Договором № 16-П-АМПУ-17 від 15.02.2017 в період з квітня 2020 року по липень 2020 року Адміністрацією було надано послуги в повному обсязі, на суму 3750,16 грн.
Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі наданих послуг підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Матеріали справи не містять зауважень зі сторони відповідача з приводу наданих позивачем послуг.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги за період з квітня 2020 року по липень 2020 року на суму 3750,16 грн.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором позивач нарахував пеню в розмірі 162,09 грн., визначену пунктом 5.4. Договору № 16-П- АМПУ-17, 3 % річних в розмірі 39,97 грн., інфляційні витрати у розмірі 41,23 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до ч.1 ст.179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір надання послуг.
Відповідно до ст.629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на вказані правові положення, а також вказані вище умови договору суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг у позивача протягом дії договору, зокрема і за спірний період з квітня 2020 року по липень 2020 року, існували зобов'язання щодо надання послуг з обробляння даних, розміщування інформації на веб-вузлах, щодо програмного застосування та інших послуг щодо «забезпечення інформаційно-технологічною інфраструктурою, а саме обчислювальними засобами галузевої комп'ютерної системи Інформаційно-аналітична логістична система морського і річкового транспорту, а у відповідача зобов'язання з оплати вартості відповідних послуг.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді несплати коштів за надані послуги за спірний період з квітня 2020 року по липень 2020 року (чотири місяці) у загальній сумі 3750,16 грн. у встановлений строк та прострочив виконання зобов'язання на цю суму.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору № 16-П-АМПУ-17 від 15.02.2017 року, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 3750,16 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені і штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В частинах 2 та 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме "штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання" (частин 2), а "пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання" (частина 3). Водночас, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу “якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства…".
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 5.4 Договору № 16-П-АМПУ-17 за недотримання строків оплати, визначених в розділі 2 цього Договору, Замовник сплачує Адміністрації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань нарахував пеню в розмірі 162,09 грн.
Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".
Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 39,97 грн. інфляційні втрати у розмірі 41,23 грн.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Мангубінська, буд.2, код ЄДРПОУ 01125703) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) основну суму боргу у розмірі 3750,16 грн., пеню у розмірі 162,09 грн., 3 % річних у розмірі 39,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 41,23 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 11.02.2021
Суддя В.П.Ярошенко