01 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/703/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", Селянський узвіз, 3а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000
до відповідача Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001
про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 04.04.2014
За участі представників:
Позивача: Єременко А. Л. - адвоката
Відповідача: Гулкевич С.Б. - уповноваженої
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Для розгляду справи в режимі відеоконференц зв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференції "EasyCon".
Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.
Суть справи:
06.11.2020 (згідно з відбитком поштового штемпу на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, надалі - відповідач, про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 04.04.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням 04.04.2014 між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" Договору оренди землі строком на п'ять років; користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" вказаною земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі; наявністю на земельній ділянці належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомого майна; відсутністю протягом одного місяця після закінчення строку Договору листа-повідомлення Орендодавця про заперечення у поновленні Договору оренди землі та не підписання останнім додаткової угоди до Договору щодо продовження строку його дії.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору оренди землі від 04.09.2014, розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 04.04.2014; рішення сорок п'ятої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради №6/45/17 від 17.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 2867 га за адресою: вул. Поліська, 10 ТОВ "Вента ЛТД"; акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування складського приміщення, адміністративно-складської будівлі та бензоправочної за адресою: вул. Поліська, 10 у м. Тернополі; акту встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельної ділянки та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 04.04.2014; витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №А402062 від 27.03.2014; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.06.2014; заяви за №1646 від 28.12.2019 про поновлення Договору оренди землі від 04.04.2014; проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014 з доказами її направлення на адресу відповідача - Тернопільської міської ради 13.02.2020; листа Тернопільської міської ради за №2344/08-ю від 28.02.2020, яким позивачу повідомлено про відсутність законних підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки; платіжних доручень №2371 від 27.02.2019, №3838 від 29.03.2019, №263 від 25.04.2019, №5940 від 16.05.2019, №6652 від 29.05.2019, №7977 від 26.06.2019, №9417 від 29.07.2019, №10788 від 28.08.2019, №12393 від 26.09.2019, №1209464 від 28.10.2019, №1423482 від 27.11.2019, №15063138 від 27.12.2019, №1154145 від 27.03.2020, №8153 від 27.05.2020, №13350612 від 26.06.2020, №12261819 від 28.07.2020, №15510614 від 28.08.2020, №12325917 від 28.09.2020 та №14162226 від 30.09.2020, як доказ сплати орендних платежів; довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи №2245 від 19.10.2020; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.03.2015 тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 10.11.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/703/20 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/703/20; постановлено здійснювати розгляд справи 921/703/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/703/20 підготовче засідання на 09:00 год. 09.12.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою суду від 25.11.2020 задоволено клопотання ТзОВ "Вента ЛТД" про його участь у підготовчому засіданні 09.12.2020 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення такої доручено Господарському суду Дніпропетровської області та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні 09.12.2020 о 09:00 год. в режимі відеоконференції є ТзОВ "Вента ЛТД".
01.12.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив б/н б/д (вх. №8773), згідно з яким останній позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що договір оренди закінчив свою дію 17.03.2019. Зазначає, що основним і спеціальним законом, який регулює правовідносини оренди землі є Закон України "Про оренду землі". Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі визначено у ст. 33 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Окрім того, зауважує, що термін повідомлення орендодавця про намір продовжити договір обумовлено сторонами в договірному порядку - п. 8 Договору оренди землі від 04.04.2014.
Стверджує, що ТзОВ "Вента ЛТД", всупереч зазначеної вище норми Закону та умов Договору оренди землі, заяву датовану 28.12.2019 про поновлення договору оренди землі із проектом додаткової угоди на адресу Тернопільської міської ради направило лише 13.02.2020. Листом від 28.02.2020 за вих. №2344/08-ю позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення заяви про поновлення договору про оренду землі. Одночасно вказано, що відповідно до ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України надання в користування (оренду) сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній чи комунальній власності здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування.
Окрім того, в обґрунтування своєї позиції щодо позовних вимог відповідач покликається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18. Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, зокрема щодо тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
07.12.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача за вих. №1485 від 04.12.2020 (вх. №8974), згідно з якою ТзОВ "Вента ЛТД" вважає, що викладені у відзиві доводи є простою констатацією відповідачем нормативних актів, що регулюють правовідносини оренди землі; фабули справ, на які посилається відповідач не є побідними із даною справою. Звертає увагу, що на земельній ділянці загальною площею 0,2867 га знаходяться об'єкти нерухомого майна, яке є власністю позивача. А оскільки земельна ділянка зайнята об'єктом нерухомого майна, зважаючи на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, ніхто інший, окрім власника об'єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку.
Підготовче засідання у справі №921/703/20, призначене на 09:00 год. 09.12.2020, не відбулося, з огляду на неможливість здійснення судом повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судому інформаційно- телекомунікаційну систему.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2020 підготовче засідання у справі № 921/703/20 було відкладено на 09:00 год. 21.12.2020; постановлено останнє проводити в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Дніпропетровської області та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні 21.12.2020 о 09:00 год. в режимі відеоконференції є ТзОВ "Вента ЛТД"; запропоновано сторонам у справі надати заяви з процесуальних питань (при наявності), відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, протягом 5 днів з дня його отримання, оформлені згідно з вимогами ст. 167 ГПК України, разом із документами, що підтверджують їх надіслання (надання) позивачу.
В підготовчому засідання 21.12.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції, за участі повноважних представників сторін, зважаючи на виконання завдань підготовчого провадження, беручи до уваги згоду сторін, судом було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі №921/703/20 та призначення її до судового розгляду по суті на 14:45 год. 11.01.2021.
Ухвалою суду від 29.12.2020 задоволено клопотання ТзОВ "Вента ЛТД" про його участь у судовому засіданні 11.01.2021 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Дніпропетровської області та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні 11.01.2021 о 14:45 год. в режимі відеоконференції є ТзОВ "Вента ЛТД".
В судовому засіданні 11.01.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до з'ясування обставин справи, заслухав позицію учасників справи по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву до 14:00 год. 01.02.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 01.02.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
01.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 25.01.2021 (вх. №842) та виступ в судових дебатах б/н від 25.01.2021 (вх. № 843). Згідно з вказаною вище заявою позивач, зважаючи на те, що судове засідання 01.02.2021 призначено в режимі відеоконференції, з метою повного розуміння промови адвоката, просив долучити до справи виступ адвоката у судових дебатах.
В судовому засіданні 01.02.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, задовольнив заяву позивача б/н від 25.01.2021 (вх. №842), заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Зокрема, позивач вважає, що підстави відмови відповідачем в поновленні Договору оренди земельної ділянки площею 0,28567 га, яка знаходиться за адресою: вул. Поліська,10 у м. Тернопіль і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 6110100000:03:003:0042, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є незаконними та порушують його права. Стверджує, що у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов'язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення. Ч. 6 вказаної статті врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору. Звертає увагу на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Зауважує, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", останній може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Вважає, що визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. ч. 1-5 ст. 33 закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору. В обґрунтування вказаної позиції покликається на позицію Верховного суду, викладену у постановах від 11.12.2018 у справі №912/1686/17, від 20.11.2018 у справі №922/1958/17, від 21.11.2018 у справі №924/97/18, від 29.11.2018 у справах №912/1576/17 та №912/1320/17, від 06.12.23018 у справах №925/1290/17, №915/456/17 та №905/1364/17, від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 11.12.2018 у справах №920/736/17, №920/740/17 №912/758/17, №917/1394/17, від 18.12.2018 у справах №912/1586/17, №912/2511/17, №924/1122/17, №917/1391/17 та №912/1600/17.
На думку позивача, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. ч. 1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не пов'язані одна з одною. Зауважує, що відповідач, у свою чергу, не звертався до позивача із вимогою про звільнення земельної ділянки та не надіслав акт про повернення земельної ділянки. Також, просить врахувати, що Товариство є власником розміщеного на змеленій ділянці нерухомого майна. Право позивача на користування цією земельною ділянкою не може бути обмежено, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування самою земельною ділянкою.
Присутній в судовому засіданні 01.02.2021 повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, наполягає на порушенні товариством приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та умов договору. Стверджує, що не направлення позивачем Тернопільській міській раді повідомлення про намір укладення договору на новий строк з проектом додаткової угоди у строк, встановлений договором виключає можливість його поновлення за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
04.04.2014, на підставі рішення Тернопільської міської ради за № 6/45/117 від 17.03.2014, між Тернопільською міською радою, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД", як Орендарем, з другої сторони, було укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості у м. Тернополі за адресою вул. Поліська, 10.
Згідно з п. п. 2-3, 5 Договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:03:003:0042 загальною площею 0,2867 га, в тому числі - землі просмиловості. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - складське приміщення, адміністративно-складська будівля, бензозаправочна. Інженерні мережі - водопровід, побутова каналізація. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 27.03.2014 №А402062 - 719 818,84 грн (251,07 грн за 1 кв.м).
П. 8 Договору визначено, що останній укладено терміном на п'ять років з 17 березня 2014 року до 17 березня 2019 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. п. 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування складського приміщення, адміністративно-складської будівлі і бензозаправної. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Цільове використання землі згідно КВЦПЗ - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств іншої промисловості.
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. п. 18, 20 Договору).
П. 37 Договору визначено, що його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
П. 43 Договору визначено, що останній набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
Про вчинення вказаного вище правочину в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за №5166 від 05.05.2014.
В реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди землі від 04.04.2014 зареєстрований 26.05.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №23589132 від 27.06.2014.
Факт передачі відповідачем та прийняття позивачем визначеної вказаним вище правочином земельної ділянки загальною площею 0,2867 га за адресою вул. Поліська, 10 у м. Тернополі для обслуговування складського приміщення, адміністративно-складської будівлі та бензозаправчоної підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією Акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування складського приміщення, адміністративно-складської будівлі та бензозаправчоної за адресою вул. Поліська,10 у м. Тернополі, який підписано повноважними представниками сторін та не заперечується сторонами у справі.
13.02.2020 ТзОВ "Вента ЛТД" звернулось до Тернопільської міської ради із заявою за №1646 від 28.12.2019 про поновлення Договору оренди землі від 04.04.2014. Зокрема, позивач зазначав, що Товариство, як Орендар, після закінчення Договору оренди землі від 04.04.2014 продовжує користуватись земельною ділянкою, протягом місяця не отримало листа-повідомлення Орендодавця із запереченнями в поновленні Договору, актів про повернення земельної ділянки та інших документів, які б свідчили про заперечення Орендодавця проти поновлення Договору. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про те, що в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" Договір продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах. Додатком до вказаної заяви вказано, зокрема, проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 04.04.2014.
У відповідь на звернення Тернопільська міська рада листом за №2344/08-ю від 28.02.2020 повідомила заявника про відсутність законних підстав для задоволення згаданої вище заяви. Зокрема, відповідач зазначив, що термін дії договору оренди землі, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації від 05.05.2014 за №5166, закінчився 17.03.2019. Письмові звернення ТОВ "Вента ЛТД" про намір продовжити дію договору оренди землі у визначений ним строк в Тернопільську міську раду не надходили і не зареєстровані. Одночасно, міська рада зазначила, що відповідно до ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України надання в користування (оренду) сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній чи комунальній власності здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування.
Зважаючи на продовження користування вказаною вище земельною ділянкою після закінчення строку дії вказаного договору, належного виконання обов'язку щодо сплати орендної плати (на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено довідку Офісу великих платників податків ДПС України за №2245 від 19.10.2020 про відсутність станом на 19.10.2020 податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи), посилаючись на те, що Товариство є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, що є предметом оренди за Договором оренди землі від 04.04.2014, приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач вважає Договір оренди землі від 04.04.2014 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а відмову Тернопільської міської ради від підписання запропонованого ним проекту додаткової угоди до Договору оренди землі від 04.04.2014, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 05.05.2014 за №5166, порушенням його права орендного користування спірною земельною ділянкою.
Наведені вище обставини і слугували підставою для звернення ТзОВ "Вентра ЛТД" до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" за №161-XIV від 06.10.1998, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон №161-XIV).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV).
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 84 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Ч. 4 ст. 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону №161-XIV).
Згідно з ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ч. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягає і таке речове право, похідне від права власності, як право оренди земельної ділянки.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. ст. 1-2 Закону №161-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Ст. 13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 ЗК України. Однак відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору врегульовано Законом №161-XIV.
Зокрема, ст. 33 Закону №161-XIV, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, було врегульовано питання "Поновлення договору оренди землі".
Відповідно до ч. 1 зазначеної вище норми, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону №161-XIV).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону №161-XIV).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону №161-XIV).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону №161-XIV).
Ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону №161-XIV).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону №161-XIV).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону №161-XIV було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 Закону №161-XIV) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону №161-XIV).
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Договір оренди землі від 04.04.2014, набув чинності з 26.05.2014 (моменту його державної реєстрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13332212 від 27.05.2014) та враховуючи погоджений сторонами у п. 8 строк діяв до 17.03.2019.
Відповідно до умов укладеного правочину та приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства (ст. 33 Закону№161-XIV) позивач, як орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за Договором оренди землі та мав намір скористатися правом на його поновлення на новий строк, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону№161-XIV, зобов'язаний був у термін до 17.01.2019 повідомити Тернопільську міську раду, як орендодавця, про намір поновити Договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди.
Однак, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ні у визначений Договором строк, ні у строк встановлений ч. 2 ст. 33 Закону№161-XIV ТзОВ "Вента ЛТД" до Тернопільської міської ради не зверталось.
Заява за №1646 від 28.12.2019 про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014 разом із проектом відповідної додаткової угоди була надіслана позивачем на адресу відповідача лише 13.02.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист та накладної АТ "Укрпошта" від 13.02.2020.
Наведені вище обставини свідчать про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону№161-XIV та про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом враховано, що вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц.
Аналогічний за змістом висновок викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Щодо тверджень позивача про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону№161-XIV не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі, суд вважає за доцільне зазначити, що дана позиція застосовувалась судами та була відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Однак, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц вирішила відступити від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою ст. 33 Закону №161-XIV.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №914/772/17.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Учасники спору завжди повинні мати змогу орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент учинення дії.
У рішенні у справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд з прав людини наголосив, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вираз «передбачено законом» охоплює дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що цей термін передбачає не лише писане право, як-от норми законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Велика Палата Верховного Суду виконує роль найвищої інстанції у вищій судовій інстанції та висновки, викладені в її постановах, за наявності інших, до яких дійшли як колегії, так і палати (об'єднані палати) у будь-якому разі мають найвищу силу. У разі ж наявності різних позицій у самій Великій Палаті застосовується позиція, викладена в постанові з більш пізньою датою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 №755/10947/17).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ст. 236 ГПК України).
Окрім того, слід зазначити, що наявність нерухомого майна на земельній ділянці, наданій позивачу за Договором оренди землі від 04.04.2014, згідно положень діючого законодавства, не є безумовною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки, без дотримання визначеного законом та зазначеного вище порядку.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що у відповіді за №2344/08-ю від 28.02.2020 на заяву Товариства за №1646 від 28.12.2019 міська рада довела до відома позивача про порядок надання в користування (оренду) земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст. 123, ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн 00 коп. суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 197, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.02.2021
Суддя І.М. Гирила