79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.02.2021 справа № 914/2381/20
За позовом: Фонду державного майна України, м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-польська правнича спілка “Лексія Консалт”, м. Львів
до відповідача-2: Державного підприємства “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон”, м. Львів
про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №02/2018 від 01 вересня 2018 року
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участі представників:
Від позивача: І.О.Жуган - головний спеціаліст
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фонду державного майна України, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-польська правнича спілка “Лексія Консалт”, до відповідача-2: Державного підприємства “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон”, про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №02/2018 від 01 вересня 2018 року.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, справу №914/2381/20 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.10.2020.
Ухвалами від 08.10.2020, від 22.10.2020 та від 24.11.2020 підготовче провадження відкладено з підстав зазначених в увалах.
Ухвалою від 08.12.2020 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2020.
22.12.2020 ДП Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон” подало до суду заяву про відвід судді ДілайУ.І.
Ухвалою від 22.12.2020 у задоволенні заяви про відвід відмовлено. Призначено судове засідання на 12.01.2021.
Ухвалами від 12.01.2021 та від 26.01.2021 судові засідання відкладені з підстав зазначених в увалах.
Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Відповідачі-1,2 в судове засідання 04.02.2021 явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
01.09.2018 між ДП «Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок «Еротрон» та ТОВ «Українсько-польська правнича спілка «Лексія Консалт» укладено Договір про надання юридичних послуг № 02/2018. Договір діє до 01.07.2021 (п.8.1). Вартість послуг зазначена в Договорі становить 12000,00 гривень щомісяця.
За твердженням позивача на момент укладання між Підприємством та ТОВ «Українсько-польська правнича спілка «Лексія Консалт» Договору, органом управління ДП «НДІ «ЕРОТРОН» було Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Статут ДП «НДІ «ЕРОТРОН», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.05.2016 № 877 та діяв на момент укладення Договору.
Пунктом 7.2 Статуту ДП «НДІ «ЕРОТРОН», затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.05.2016 № 877, який діяв на момент укладення Договору, передбачено, що уповноважений орган управління реалізує свої права щодо управління Підприємством через його директора, який підзвітний уповноваженому органу управління.
Згідно з пунктом 7.4 Статуту ДП «НДІ «ЕРОТРОН», до основних повноважень директора належить в тому числі і укладення договорів. Укладеннядоговорів та внесення змін до них на суму понад 200000,00 гривень потребувало погодження уповноваженого органу управління.
Як зазначив позивач, загальна вартість послуг надана ТОВ «Українсько-польська правнича спілка «Лексія Консалт» становить понад 200 000 (двісті тисяч) грн. Відтак, спірний договір на момент його укладення потребував погодження органу управління - Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (зі змінами) Фонд затвердив 20.12.2019 акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок «Еротрон» (код ЄДРПОУ 14314601) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду. Статут Підприємства у новій редакції було затверджено наказом Фонду від 27.01.2020 № 143 та зареєстровано в ЄДР.
На запит Фонду, Міністерство економічного розвитку торгівлі та сільського господарства України листом від 09.07.2020 № 2141-05/42596-03 повідомило, що Договір про надання юридичних послуг від 01.09.2018 № 02/2018 укладений між ДП «Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок «Еротрон» та ТОВ «Українсько-польська правнича спілка «Лексія Консалт» на погодження не надходив. Тому у міністерства відсутні документи, які б підтверджували надання згоди на укладення Договору.
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.09.2018 № 02/2018, оскільки директор не отримував згоди уповноваженого органу управління на його укладення.
Відповідач-1 заперечив проти позову, покликаючись на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент укладення спірного правочину та на даний момент була та є відсутня будь яка інформація про обмеження повноважень в.о. директора Крупи Є.І. щодо представництва відповідача-2. На момент укладення спірного договору в.о. директора Є.І. Крупа мав всі необхідні повноваження, без будь яких обмежень, на укладення Договору про надання юридичних послуг від 01.09.2018 № 02/2018.
Відповідач-1 звернув увагу, що укладаючи відповідний договір керувався статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та проявляв розумну обачність, здійснивши перевірку інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців га громадських формувань стосовно керівника юридичної особи (Відповідача-2) та наявність або відсутність у особи контрагента, яка має підписувати договір, цивільної діє здатності для вчинення цього правочину та посадове становище підписанта, незважаючи на те, що законодавством не передбачено обов'язку для суб'єктів господарювання при укладенні правочинів перевіряти інформацію про контрагентів в ЄДР. На момент укладення спірного правочину відповідач-2 не надавав відповідачу-1 статуту, мотивуючи це тим, що всі установчі документи знаходяться в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, до сфери управління якого на момент укладення спірного договору входив Відповідач-2, відповідно Відповідач-1 не знав і не міг знати про наявність обмежень, про які вказує позивач.
Окрім цього відповідач-1 зазначив, що після підписання Договору про надання юридичних послуг від 01.09.2018 року № 02/2018, цей договір реально виконувався, надавались послуги в період з 01.09.2018 по даний час, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, актами звіряння взаємних розрахунків, і до моменту пред'явлення позову в цій справі ні Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, ні позивач, ні відповідач-2 жодного разу на протязі двох років не заперечували дійсність оспорюваного правочину та ставили під сумнів його чинність. Тобто спірний договір був схвалений відповідачем-2.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зважаючи на зазначені норми, потрібно проаналізувати чи зміст Договору суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до ст. 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
При цьому обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
З огляду на обставини справи, cуд приходить до висновку, що спірний договір укладений директором відповідача-2 з перевищенням наданих йому повноважень, адже п. 7.4 статуту державного підприємства встановлене обмеження щодо укладення директором товариства господарських договорів (правочинів) на суму понад 200000,00 грн, оскільки такі можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження із уповноваженим органом управління.
При цьому суд звертає увагу на тому, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статусом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Отже, суд констатує про обізнаність відповідача-1 про повноваження директора державного підприємства та їх обмеження, адже преамбула спірного договору містить посилання на те, що відповідач-2 діє в особі директора відповідно до статуту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17 зазначено, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Наявність згоди уповноваженого органу управління державного підприємства свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної «легітімності». Також є доказом добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) виконавчого органу товариства (певний стандарт поведінки виконавчого органу, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів самої юридичної особи від імені якої діє такий орган).
Таким чином, директор ДП “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон” при укладенні спірного договору зобов'язаний був діяти на підставі рішення, прийнятого уповноваженим органом управління - Міністерства економічного розвитку та сільського господарства України. Відсутність відповідного рішення уповноваженого органу, за наявності укладення такого правочину виконавчим органом товариства, може бути підставою для визнання цього договору недійсним згідно з ст. 203 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В ході судового розгляду представник Фонду державного майна зазначав, що спірний правочин призведе до штучного збільшення заборгованості підприємства, що у свою чергу вплине на зниження інвестиційної привабливості підприємства, яке заплановано до продажу в процесі приватизації, а тому укладений договір порушує інтереси позивача не тільки як органу управління даного підприємства, а також як органу приватизації.
Покликання відповідача-1 про неможливість ознайомитись із установчими документами відповідача-2, які знаходилися в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, до сфери управління якого на момент укладення спірного договору входило державне підприємство, відтак ТзОВ «Українсько-польська правнича спілка “Лексія Консалт” не знало про наявність обмежень, про які вказує позивач господарський суд відхиляє з огляду на таке.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18).
Отже, посилання у спірному договорі про визначення повноважень директора статутом ДП “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон” презюмує ознайомлення відповідача-1 з цим статутом та, відповідно, визначеними в них повноваженнями Є.І.Крупи.
Необхідно зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.
Отже, при укладенні спірного договору, виявивши розумну обачність, відповідач-1 не був позбавлений права отримати у державного підприємства чи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відомості, зокрема, щодо актуальних даних про повноваження директора, однак цього не зробив. До матеріалів справи не долучено доказів виконання оспорюваного правочину.
Окрім Цивільного кодексу України, правочини повинні відповідати іншим законодавчим актам. Так, відповідно до статті 2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовниками є … юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
-юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
-органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
-у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Пунктами 1.1 та 7.4 статуту ДП “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон” встановлено, що є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Джерелами формування майна Підприємства є: 1) майно, передане Підприємству уповноваженим органом управління; 2) доходи, одержані від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг, а також від здійснення інших видів господарської діяльності; 3) капітальні вкладення та дотації з бюджетів; 4) майно придбане Підприємством; 5) кредити, позики, позички у національній та іноземній валюті, товарні кредити; 6) пожертвування та подарунки підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб та фізичних осіб; 7) інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.
Судом встановлено, що відповідач-2 є одержувачем бюджетних коштів, таким чином, він є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
Так, предметом спірного договору є юридичні послуги на загальну вартість 276000,00грн (12000,00грн за місяць * на 23 місяці).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, всупереч вимогам законодавства сторонами оспорюваного договору не було дотримано цих вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога Фонду державного майна України про визнання недійсним спірного договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідачів порівну.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Визнати недійсним Договір про надання юридичних послуг від 01.09.2018 № 02/2018, укладений між ДП «Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок «Еротрон» та ТОВ «Українсько-польська правнича спілка «Лексія Консалт»..
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-польська правнича спілка “Лексія Консалт” (79000, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 72, офіс 3А, ідентифікаційний код 37741270) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) 1051,00 грн судового збору.
4. Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок “Еротрон” (79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 90, ідентифікаційний код 14314601) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) 1051,00 грн судового збору.
5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 11.02.2021.
Суддя У.І. Ділай