вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2021 р. Справа№ 911/2439/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Тітов І.С.,
від відповідача - Заторська О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення"
на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 (повний текст рішення складено 02.12.2020)
у справі №911/2439/20 (суддя Бабкіна В.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ"
про стягнення 582711,89 грн. заборгованості за договором № 965-2017-19 від 02.04.2018 р. на виконання робіт по реконструкції 2-ї черги теплової електростанції потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків, Київської області, у тому числі 493388,33 грн. основного боргу, 31103,74 грн. 3% річних, 58219,82 грн. інфляційних втрат, -
У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 582 711,89 грн. заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем, як підрядником виконано свої зобов'язання за договором, однак відповідач, як генпідрядник свого обов'язку щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 493 388, 33 грн. основного боргу, 31 103, 74 грн. 3% річних, 58 219, 82 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" 274 493 грн. 26 коп. основного боргу, 17 380 грн. 18 коп. 3% річних, 34 134 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 4 890 грн. 13 коп. судового збору, 13 427 грн. 23 коп. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту передання відповідачеві акту про завершення робіт по договору, встановлений договором строк гарантійного утримання коштів не сплив, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 5% вартості виконаних робіт загалом у сумі 218 895, 07 грн. на даний час є відсутніми. Також місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок 3% річних і інфляційних втрат з урахуванням того, що до стягнення з відповідача підлягає 274 493, 26 грн. основного боргу, та дійшов висновку щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 34 134, 89 грн. та 3% річних в розмірі 17 380, 18 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за 2019 рік, відповідно до якого сторони погодили, що на 31.12.2019 року заборгованість на користь ТОВ «Енергетичні-Рішення» складає 493 388, 33 грн. Також скаржник наголошує, що відповідачем неодноразово порушувалися умови договору в частині розрахунків та платежів, а тому за приписами ст. 615 Цивільного кодексу України позивач мав право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання. Крім того скаржник звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачений такий документ в капітальному будівництві, як акт про завершення робіт.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020, витребувано матеріали справи №911/2439/20 з Господарського суду Київської області.
11.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення", позивача у справі, надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Позивач просить суд долучити до матеріалів справи договори укладені між ТОВ «Енергетичні-Рішення» та ТОВ «Біогазенерго», а також листування між вказаними товариствами. При цьому, позивач зазначає, що вказані докази неможливо було подати у встановлений Законом строк з причин, що не залежали від позивача та у зв'язку з тим, що документи отримані ТОВ «Енергетичні-Рішення» вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
14.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/2439/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 582 711, 89 грн. заборгованості за договором № 965-2017-19 від 02.04.2018 року на виконання робіт по реконструкції 2-ї черги теплової електростанції потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків, Київської області, у тому числі 493 388, 33 грн. основного боргу, 31 103, 74 грн. 3% річних, 58 219, 82 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року розгляд справи призначено на 10.02.2021 року.
05.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання в якому останній просив прийняти додаткові документи, надані скаржником до розгляду, приєднати їх до матеріалів справи, об'єктивно розглянувши їх, як докази, надати їх оцінку та врахувати при ухваленні рішення по справі №911/2439/20.
В судовому засіданні 10.02.2021 року представник позивача просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача підтримав клопотання позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Щодо поданих скаржником 11.01.2021 року до апеляційної інстанції додаткових документів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Вказані докази, колегією суддів не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім.
При цьому, в поданому клопотанні скаржник зазначає, що вказані докази неможливо було подати у встановлений Законом строк з причин, що не залежали від позивача та у зв'язку з тим, що документи отримані ТОВ «Енергетичні-Рішення» вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не вказано з яких саме причин, що не залежали від позивача останній не міг подати дані докази до суду першої інстанції, а також не надає доказів того, що він отримав їх вже після ухвалення рішення місцевим господарським судом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що всі додатково подані скаржником документи датовані датою раніше, аніж ухвалено рішення суду першої інстанції, тобто до 19.11.2020 року. Також колегія суддів звертає увагу, що у всіх додатково поданих документах фігурує скаржник, як то отримувач або відправник листа, а також, як сторона договору, що говорить про те, що про такі докази позивач, як мінімум був обізнаний та не вказував будь-якого згадування про такі докази в суді першої інстанції, як і не вказував про них в апеляційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, керуючись ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не приймає подані 11.01.2021 року позивачем додаткові докази до суду апеляційної інстанції.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ" (генпідрядник) було укладено договір № 965-2017-19 на виконання робіт по реконструкції 2-ї черги теплової електростанції потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків, Київської області, з розділу 1 якого слідує, що сторонами даного договору є підрядник та генпідрядник, а замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО"; договірна ціна - це кошторис, яким визначається вартість робіт, узгоджена сторонами та обумовлена в договорі; об'єкт - Реконструкція 2-ї черги теплової електростанції (ТЕС) потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської обл.; виконавча документація - комплект робочої документації, скоригований у відповідності до фактично виконаних робіт, а також сертифікати і паспорти на обладнання, матеріали, конструкції і комплектуючі вироби і інша документація у відповідності до ДБН, БНіП і іншої нормативної документації, що регламентує виконання робіт в будівництві; робоча документація - стадія (частина) проектної документації, затверджена замовником, що включає робочі креслення і специфікації, що необхідні для виконання робіт; акт приймання виконаних робіт - документ, що використовується для приймання генпідрядником робіт; акт про завершення робіт по договору - документ, що підписаний представниками сторін, що засвідчує виконання підрядником своїх зобов'язань по договору, за виключенням гарантійних зобов'язань. (а.с. 19-32).
Згідно з п. 2.1 договору підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та/або залученими силами, за завданням генпідрядника виконати та здати в установлені цим договором терміни, відповідно до вимог проектної документації, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють на території України, положень Цивільного та Господарського кодексів України роботи на об'єкті, а генпідрядник зобов'язується їх прийняти і оплатити.
У відповідності з п. 3.1 договору ціна договору складає 4 732 653, 72 грн. та визначена у додатку № 1 до договору "Договірна ціна та вартість етапів робіт".
Пунктом 3.5 договору передбачено, що на момент підписання цього договору підрядник гарантує, що вартість робіт є економічно обґрунтованою, розрахованою ним за діючими станом на сьогоднішній день цінами та нормами витрат ресурсів, з врахуванням вимог, що виставлені генпідрядником у додатку № 1 до цього договору.
Умовами п. 3.7 договору встановлено, що фактична ціна договору визначається як сума видаткових накладних і актів виконаних робіт, що підписані сторонами по цьому договору.
Відповідно до п. 5.1 договору фінансування обладнання здійснюється генпідрядником в розмірах відповідно до умов оплати обраного постачальника: попередня оплата для придбання обладнання в розмірі 70%, визначена у додатку № 1 до цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання генпідрядником відповідного рахунку та копії договору на поставку від підрядника (пп. 5.1.1); остаточна оплата вартості обладнання здійснюється генпідрядником за вирахуванням попередньої оплати відповідно до пп. 5.1.1 після отримання від підрядника повідомлення про готовність обладнання до відвантаження та рахунку, в термін, що не перевищує 10 робочих днів (пп. 5.1.2).
Згідно з п. 5.2 договору оплата за виконані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР) проводиться генпідрядником у наступному порядку: для виконання робіт генпідрядник перераховує підряднику авансові платежі в розмірі 70% від вартості МП (матеріалів підрядника) і 30% від вартості робіт за виключенням МП, відповідно до кожної погодженої договірної ціни (надалі - ДЦ) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту узгодження ДЦ на БМР і ПВР (плану виконання робіт), та отримання від підрядника відповідного рахунку (пп. 5.2.1); остаточна оплата вартості МП здійснюється генпідрядником з вирахуванням попередньої оплати відповідно до п. 5.2.1 після отримання від підрядника повідомлення про готовність матеріалів до відвантаження та рахунку, в термін, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів (пп. 5.2.2); погашення авансових платежів здійснюється шляхом вирахування з оплати виконаних БМР 100% вартості МП і 30% від вартості робіт за виключенням МП, до повного погашення авансового платежу (пп. 5.2.3); генпідрядник здійснює платежі за виконані БМР в розмірі вартості робіт, вказаних в акті виконаних робіт за звітний період, протягом 15 днів з моменту їх підписання з врахуванням погашення сум авансових платежів відповідно до пунктів 5.2.1, 5.2.2 цього договору (пп. 5.2.4).
У відповідності з п. 5.3 договору оплата за виконані пусконалагоджувальні роботи (надалі - ПНР) проводиться генпідрядником у наступному порядку: генпідрядник перераховує підряднику авансовий платіж в розмірі 30% (тридцяти відсотків) кожної ДЦ відповідного комплекту робочих креслень протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту її погодження, та отримання від підрядника відповідного рахунку (пп. 5.3.1); погашення послідуючих авансових платежів здійснюється шляхом вирахування з оплати виконаних ПНР по ставці 30% від вартості виконаних ПНР, до повного погашення авансового платежу (пп. 5.3.2).
Пунктом 5.5 договору передбачено, що з кожного платежу по пунктах 5.1, 5.2 генпідрядник утримує в якості гарантійних утримань суму в розмірі 5% (далі - сума утримання). Генпідрядник виплатить суму, що утримується, протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта про завершення робіт по договору.
Терміни, процедура підписання і оформлення видаткових накладних і актів виконаних робіт вказані у додатку № 3 "Регламент перевірки і підписання витратних накладних та актів приймання виконаних робіт" (п. 5.9 договору).
Умовами п. 5.13 договору встановлено, що розрахунки по цьому договору здійснюються генпідрядником у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника, що вказаний в реквізитах цього договору.
Згідно з п. 15.3 договору підрядник зобов'язаний з використанням власних ресурсів та у встановлені строки виконати роботи та передати їх генпідряднику у стані, відповідному до проектної документації та державних будівельних норм України.
Відповідно до п. 15.4 договору підрядник зобов'язаний нести відповідальність перед генпідрядником за належне виконання робіт та належне ведення і своєчасну передачу генпідряднику виробничої та виконавчої документації.
У відповідності з п. 15.4 договору генпідрядник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу у відповідності з умовами цього договору.
Генпідрядник зобов'язаний оплатити роботу підрядника в обсязі і в терміни, що передбачені цим договором (п. 15.5 договору).
Відповідно до п. 16.3 договору в разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Умовами п. 17.12 договору встановлено, що здача-приймання виконаних підрядником робіт здійснюється комісією за участю відповідальних представників генпідрядника і підрядника протягом 5 днів з дня одержання повідомлення від підрядника, з дотриманням норм діючого законодавства України.
Пунктом 17.13 договору передбачено, що у разі ненадання підрядником генпідряднику повного комплекту виконавчої документації разом з актами згідно з п. 17.1 та розділу 18 цього договору, генпідрядник набуває право не приймати роботи, не підписувати акти та не оплачувати направлені підрядником акти до дати надання повного комплекту виконавчої документації.
Згідно з п. 17.15 договору після завершення проведення робіт по договору підрядник надає генпідряднику на підпис акт про завершення робіт по договору. Генпідрядник зобов'язаний підписати такий акт протягом 5 днів чи надати вмотивовану відмову від підписання.
У відповідності з п. 17.17 договору підписання сторонами акту про завершення робіт по договору є підтвердженням того, що підрядник всі зобов'язання, за виключенням гарантії якості виконаних робіт по договору, виконав.
Пунктом 18.1 договору передбачено, що підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виробничої та виконавчої документації, що передбачена діючими будівельними нормами та правилами.
Відповідно до п. 18.5 договору при здачі проміжних етапів виконаних робіт підрядник здає генпідряднику в двох примірниках виробничу документацію на виконаний обсяг робіт (окрім журналів, які тільки пред'являються), а при здачі останнього етапу робіт та до підписання акту завершення робіт по договору - передає повний комплект оформленої виробничої та виконавчої документації з реєстром цієї документації. Копії документів з контролю матеріалів (паспорти, сертифікати) мають передаватись завіреними мокрою печаттю та підписом уповноваженої особи підрядника.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.07.2018 р., а в частині виконання гарантійних та фінансових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 21.1 договору).
Матеріали справи містять підписані сторонами додаток № 1 до договору, яким було погоджено договірну ціну та вартість етапів робіт (а.с. 33), додаток № 2 до договору, яким було погоджено графік виконання робіт (а.с. 38), додаток № 3 до договору, яким затверджено регламент перевірки і підписання видаткових накладних та актів приймання виконаних робіт (а.с. 39), та додаток № 4 до договору, яким врегульовано питання про застосування штрафних санкцій (а.с. 40-41).
Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 4 377 901, 32 грн., що підтверджується підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за травень 2018 року на суму 374 224, 20 грн. (а.с. 43) та за червень 2018 року на суму 4 003 677, 12 грн. (а.с. 47), а також актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 31.05.2018 року на суму 374 224, 20 грн. (а.с. 44-46) та від 27.06.2018 року на суму 4 003 677, 12 грн. (а.с. 48-51), скріпленими печатками та підписами сторін.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідача частково розрахувався з позивачем не за виконані підрядні роботи, а саме в розмірі 3 884 512, 99 грн. Вказане вбачається, зокрема з банківської виписки за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. (а.с. 52).
Окрім цього в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за 2019 рік за договором № 965-2017-19 від 02.04.2018 року на суму 493 388, 33 грн., що підписаний між ТОВ "Енергетичні-Рішення" та ТОВ "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ". (а.с. 53).
Враховуючи заборгованість відповідача, позивач звернувся до ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ» з претензією №1 від 26.06.2020 року (вих. № 518 від 01.07.2020 р.) в якій позивач просив відповідача терміново виконати свої зобов'язання за договором № 965-2017-19 від 02.04.2018 р., сплативши суму основного боргу в розмірі 493 388, 33 грн. (а.с. 54-55).
Докази направлення вказаної вище претензії позивачем також долучено до матеріалів справи, а саме опис вкладень у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну №0306506719293. (а.с. 56).
Крім того в матеріалах справи наявний лист №965/2017-351 від 16.01.2019 року, яким ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ» наполягало на виконанні підрядником (позивачем) своїх обов'язків щодо надання повного комплекту виконавчої документації та завершення всіх доручених за договором №965-2017-19 від 02.04.2018 року робіт у найкоротші строки. Також у даному листі відповідач заперечував проти передання своїх прав та обов'язків за договором третім особам. (а.с. 93). Доказів направлення даного листа матеріали справи не містять.
В матеріалах справи також наявна лист-відповідь №456-601 від 31.07.2020 року на претензію №1 позивача від 01.07.2020 року, в якій відповідач зазначив, що оскільки до цього часу остаточні роботи по договору №965-2017-19 від 02.04.2018 року не виконані, виконавча документація на виконані роботи генпідряднику не передана, акт про завершення робіт по договору сторони не підписували, термін оплати гарантійного утримання не настав, його розмір становить 218 895, 07 грн. (а.с. 94).
Відповідачем надано до матеріалів справи докази надсилання листа-відповіді №456-601 від 31.07.2020 року, зокрема опис вкладень у цінний лист, поштову накладну №0829201491627 та фіскальний чек. (а.с. 95). Втім, як вбачається з поштового конверту, довідки про причини повернення та перевірки статусу відстеження поштового відправлення, позивач не отримав даний лист, а сам лист повернено у зв'язку із закінченням терміну зберігання. (а.с. 96-99).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що ТОВ "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ" не розрахувалось з ТОВ «Енергетичні-Рішення» у повному обсязі за роботи, виконані за договором № 965-2017-19 від 02.04.2018 року на виконання робіт по реконструкції 2-ї черги теплової електростанції потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків, Київської області.
Місцевий господарський суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи дійшов висновку щодо часткового задоволення позову з чим колегія суддів погоджується виходячи за наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до приписів ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Місцевим господарським судом було встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, а саме справи підписаним і скріпленим печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (а.с. 44-46, 48-51), позивачем всього було виконано робіт за договором на суму 4 377 901, 32 грн.
Зазначене також не спростовується самим відповідачем.
При цьому, з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку ТОВ "Енергетичні-Рішення" за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року вбачається, що відповідачем оплачено роботи не в повному обсязі, а саме на суму 3 884 512, 99 грн. (а.с. 52).
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за 2019 рік, який підписаний позивачем та відповідачем та з якого вбачається заборгованість відповідача перед позивачем за договором №965-2017-19 від 02.04.2018 року в розмірі 493 388, 33 грн. (а.с. 53).
Судом першої інстанції в даному випадку було враховано пункт 5.5. договору, яким, що з кожного платежу по пунктах 5.1, 5.2 генпідрядник утримує в якості гарантійних утримань суму в розмірі 5% (далі - сума утримання). Генпідрядник виплатить суму, що утримується, протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта про завершення робіт по договору.
При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції матеріали справи не місять доказів того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією підписати акт про завершення робіт по договору.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що встановлений договором строк гарантійного утримання коштів, а саме протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта про завершення робіт по договору не сплив, з огляду на викладене відповідач вправі утримувати 5% з кожного платежу по пунктах 5.1, 5.2 договору, яка вірно обраховано місцевим господарським судом за розрахунком (5% за актом від 31.05.2018 року від суми 374 224, 20 грн. та 5% за актом від 27.06.2018 року від суми 4 003 677, 12 грн.) становить 218 895, 07 грн.
Колегія суддів також зазначає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за 2019 рік, відповідно до якого сторони погодили, що на 31.12.2019 року заборгованість на користь ТОВ «Енергетичні-Рішення» складає 493 388, 33 грн. не спростовує висновку суду першої інстанції, оскільки місцевим господарським судом було враховано вказаний акт звірки взаємних розрахунків, а відповідачем і не заперечується встановлений в даному акті факт даної заборгованості, однак суд першої інстанції керувався п. 5.5. договору та відрахував 5% (218 895, 07 грн.), які відповідач вправі утримувати від суми заборгованості відповідача (493 388, 33 грн.).
З наведених вище обставин вбачається, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, за вирахуванням 5% гарантійних утримань становить 274 493, 26 грн. (493 388, 33 грн. - 218 895, 07 грн.) про, що було вірно та обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
При цьому, посилання скаржника, що відповідачем неодноразово порушувалися умови договору в частині розрахунків та платежів, а тому за приписами ст. 615 Цивільного кодексу України позивач мав право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання не спростовують вказаного вище висновку суду першої інстанції оскільки по перше позивач мав право на часткову або повну відмову від своїх зобов'язань, однак він не здійснив такої відмови та виконав роботи. Крім того, умовами договору не передбачено такої умови, що в разі порушення умов договору в частині розрахунків та платежів, відповідач втрачає право керуватися п. 5.5. договору.
Щодо посилань скаржника на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачений такий документ в капітальному будівництві, як акт про завершення робіт колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони передбачили в розділі 1 договору, що акт про завершення робіт по договору - документ, що підписаний представниками сторін, що засвідчує виконання підрядником своїх зобов'язань по договору, за виключенням гарантійних зобов'язань.
Також сторони передбачили в п. 17.15. договору, що після завершення проведення робіт по договору підрядник надає генпідряднику на підпис акт про завершення робіт по договору. Генпідрядник зобов'язаний підписати такий акт протягом 5 днів чи надати вмотивовану відмову від підписання.
Крім того, у відповідності з п. 17.17 договору підписання сторонами акту про завершення робіт по договору є підтвердженням того, що підрядник всі зобов'язання, за виключенням гарантії якості виконаних робіт по договору, виконав.
Також відповідно до п. 18.5 договору при здачі проміжних етапів виконаних робіт підрядник здає генпідряднику в двох примірниках виробничу документацію на виконаний обсяг робіт (окрім журналів, які тільки пред'являються), а при здачі останнього етапу робіт та до підписання акту завершення робіт по договору - передає повний комплект оформленої виробничої та виконавчої документації з реєстром цієї документації. Копії документів з контролю матеріалів (паспорти, сертифікати) мають передаватись завіреними мокрою печаттю та підписом уповноваженої особи підрядника.
Отже, сторони передбачили, що підтвердженням завершення проведення робіт по договору є саме акт завершення робіт по договору.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи встановлену вище заборгованість відповідача перед позивачем за договором в розмірі 274 493, 26 грн., колегія суддів перевіривши розрахунок суду першої інстанції погоджується, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні втрати за період з серпня 2018 року до червня 2020 року в розмірі 34 134, 89 грн. та 3% річних за період з 16.07.2018 року до 21.08.2020 року в розмірі 17 380, 18 грн.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні-Рішення" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 року у справі №911/2439/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 року у справі № 911/2439/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2439/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.02.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз