вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2021 р. Справа№ 910/20635/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
секретар судового засідання Мельничук О.С.
від позивача - Боярський С.Ю.,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021
про відмову у відкритті провадження у справі
у справі №910/20635/20 (суддя Маринченко Я.В.)
За позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп»
до Товариства з обмежено відповідальністю «Advanced Solution»
про стягнення 2 144 779,36 грн., -
У 2020 році Товариство з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Advanced Solution» про стягнення 2 144 779, 36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм логістик Груп» відмовлено у відкритті провадження, позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм логістик Груп».
Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що у системі органів судової влади України відсутній визначений договором орган уповноважений здійснювати вирішення спору між сторонами - Господарський суд України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року у справі №910/20635/20 та прийняти нове рішення, яким направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, без надання належної оцінки фактичним обставинам, а також доводам позивача, базуються на хибному тлумаченні правових норм. Зокрема скаржник вважає, що вказані твердження місцевого господарського суду є виявом надмірного формалізму та може розцінюватись, як обмеження в доступі до суду. Також позивач звертає увагу, що судом першої інстанції не вказано, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даного спору, хоча відповідно до ч. 6, ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суд, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п.1, ч.1 цієї статті, повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року у справі №910/20635/20 та призначено розгляд справи на 10.02.2021 року.
В судовому засіданні 10.02.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2020 року Товариство з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Advanced Solution» про стягнення 2 144 779, 36 грн.
Звертаючись за даним позовом, позивач вказав, що місцезнаходження відповідача є: 050012, Республіка Казахстан, м. Алмати, Алмалинський район, вул. Жамбила, буд. 114/85, оф. 111.
Однак, відповідно до п.7.3. Договору транспортно-експедиційного обслуговування №98/10-18 від 17.10.2018 року, сторони погодили, що спори та претензії відносно неналежного виконання своїх зобов'язань сторонами повинні вирішуватись шляхом переговорів. У випадку недосягнення компромісу у вирішенні спір передається на розгляд до Господарського суду України у відповідності до діючого законодавства України. Обов'язковим є дотримання претензійного порядку у відповідності до Господарського процесуального кодексу, іншими нормативними актами України.
Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що розрахунок за зобов'язаннями щодо оплати наданих послуг по спірному договору повинен бути виконаний перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Прайм логістик груп», що відкритий в АТ «Піреус Банк МКБ» у м. Києві, а також те, що сам договір транспортно-експедиційного обслуговування №98/10-18 від 17.10.2018 року укладений у м. Києві, тобто згідно з п.7, ч. 1, ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» спір підлягає вирішенню у господарському суді м. Києва.
Втім, місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою відмовив у відкритті провадження, а позовну заяву з доданими до неї документами повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм логістик Груп».
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у даній справі виник між резидентом та нерезидентом України, а спірні правовідносини виникли саме з договору транспортно-експедиційного обслуговування №98/10-18 від 17.10.2018 року.
До приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються приписи Закону України від 23 червня 2005 № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України).
Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені ст. 366 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону України.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України, а ст. 77 цього Закону - виключна підсудність справ з іноземних елементом судам України.
При цьому статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Таким чином, перш ніж вирішувати спір з вимогою до юридичної особи - нерезидента за нормами Господарського процесуального кодексу України, суд повинен визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи господарським судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» та чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Україна є учасницею Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 № 240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах». Конвенція набула чинності для України 14 квітня 1995 і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном (лист Міністерства юстиції України від 21 січня 2006 № 26-53/7).
Як вже зазначалось вище колегією суддів, статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
В той же час, відповідно до п.7.3. наданого позивачем Договору транспортно-експедиційного обслуговування №98/10-18 від 17.10.2018 року, сторони погодили, спори та претензії відносно неналежного виконання своїх зобов'язань сторонами повинні вирішуватись шляхом переговорів. У випадку недосягнення компромісу у вирішенні спір передається на розгляд до Господарського суду України у відповідності до діючого законодавства України. Обов'язковим є дотримання претензійного порядку у відповідності до Господарського процесуального кодексу, іншими нормативними актами України.
Аналізуючи зазначений вище п. 7.3. договору, колегія суддів вважає, що сторони встановили застереження щодо вирішення спірних питань, а саме визначили до якого суду звертатися в разі неналежного виконання своїх зобов'язань сторонами та у випадку недосягнення компромісу. Таким судом сторони передбачили господарські суди України у відповідності до діючого законодавства України.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому, враховуючи, що розрахунок за зобов'язаннями щодо оплати наданих послуг по спірному договору повинен бути виконаний перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Прайм логістик груп», що відкритий в АТ «Піреус Банк МКБ» у м. Києві, колегія суддів вважає, що визначений договором орган уповноважений здійснювати вирішення спору між сторонами у даній справі є Господарський суд міста Києва.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм (правовий пуризм) при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet V. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що cm. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним, з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) may рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 cm. 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до обставин цієї справи, колегія суддів зауважує, що в цьому випадку тлумачення місцевим господарським судом словосполучення викладеного в п. 7.3. договору «Господарського суду України», саме, як назви суду, а не визначення сторонами господарської юрисдикції на території України є обмеженням доступу до правосуддя, пов'язане із надмірно формальним тлумаченням умов договору.
Таким чином, укладаючи договір транспортно-експедиційного обслуговування №98/10-18 від 17.10.2018 року, сторони передбачили, що переданий на розгляд спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, посилаючись на п. 7.3. укладеного між сторонами договору, оскільки колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду у господарському суді, що детально викладено вище.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 6, ст. 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Однак, в порушення норм процесуального права судом першої інстанції не було виконано вимог ч. 6, ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4, ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження та повернення позовної з доданими до неї документами у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга Товариства з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року підлягає задоволенню.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Прайм логістик Груп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року у справі №910/20635/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року у справі № 910/20635/20 скасувати.
3. Справу №910/20635/20 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.02.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз