"04" лютого 2021 р. Справа №926/1027/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Зварич ОВ.
секретар судового засідання Гураль К.О.
з участю представників позивача - адвоката Єгорова, відповідача - адвоката Ткач Ф.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2020 року (суддя Гушилик С.М., повний текст складено 04.09.2020) у справі №926/1027/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 3 590 289,11 грн.
15.05.2020 на розгляд Господарського суду Чернівецької області поступила позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (далі - МКП «Чернівцітеплокомуненерго») про стягнення боргу у загальній сумі 3 590 289,11 грн, у тому числі: пеня у сумі 1 708 236,22 грн, три проценти річних у сумі 563 967,46 грн, інфляційні втрати у сумі 1 318 258,43 грн. Також, просить стягнути з МКП «Чернівцітеплокомуненерго» судові втрати, а саме: 53 854,34 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги мотивовано положеннями ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України. Позивач посилається на те, що 29.09.2017 сторони уклали договір постачання природного газу №5177/1718-БО-38, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача природній газ на загальну суму 78239103,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання, що відповідно стало підставою для нарахування пені за період з 28.11.2017 по 15.05.2019 в сумі 1708263,22 грн, 3% річних за аналогічний період в сумі 563967,46 грн та збитків завданих інфляцією за період з 01.01.2018 по 30.05.2019 в сумі 1318058,43 грн, які позивач просить стягнути.
01.07.2020 відповідач подав суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, згідно якого просить зменшити на 90% розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача (Т-1, а.с.64-а-70а). Клопотання обгрунтоване тим, що: відповідач є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг; невиконання зобов'язань зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги по постачанню природного газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств; значний ступінь виконання боржником зобов'язань нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення з МКП «Чернівцітеплокомуненерго» пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
До клопотання відповідач додав: довідку про фінансово-економічний стан підприємства; копію звіту про фінансові результати за І квартал 2020 року; копію балансу за квартал 2020 року; копію звіту про фінансові результати за 2019 рік; копію балансу за 2019 рік; копія звіту про фінансові результати за 2018 рік; копія балансу за 2018 рік; виписка про залишок коштів на рахунках; звіти із праці з підтвердженням заборгованості по заробітній платі; претензія ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»; лист АТ «Чернівцігаз»; попередження АТ «Чернівціобленерго»; інформація з Єдиного реєстру боржників; копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2019.
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 02.09.2020 у справі №926/1027/20 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 195 784,25 грн пені, 1 318 058,43 грн інфляційних втрат, 563 967,46 грн. - 3% річних та 53 854,34 грн судового збору; в частині стягнення пені в сумі 512 478,97 грн відмовив.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов'язання по оплаті за поставлений йому природний газ по договору №5177/1718-ТЕ-38 від 29 вересня 2017 року переданий йому в період з жовтня 2017 року по травень 2018 року на суму 78 239 103,00 грн, чим порушив положення п.6.1. договору. З врахуванням наведено керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України суд визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 563967,46 грн та інфляційних в сумі 1 318 058,43 грн.
Також суд першої інстанції вказав, що розрахунок пені у сумі 1 708 263,22 грн є правильним, однак ураховуючи клопотання відповідача та право суду, зменшив на 30% розмір пені - присудив до стягнення 1 195 784,25 грн пені.
Позивач - АТ «НАК «Нафтогаз України», не погодившись частково з винесеним рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням судом розміру неустойки, вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України , ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Скаржник вказує, що під час розгляду справи місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача, також не з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Відповідач не надав місцевому господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо зменшення розміру пені. Вважає, що суд при розгляді справи не ураховав інтереси позивача та не надав об'єктивної оцінки чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін. На думку скаржника, при зменшенні розміру пені суд мав урахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, надати належну правову оцінку доказам щодо наявності чи відсутності збитків. Вважає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене вказаною нормою.
АТ «НАК «Нафтогаз України» просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2020 року у справі №926/1027/20 в частині відмови у стягненні неустойки в розмірі 512478,97 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач - МКП «Чернівцітеплокомуненерго» у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що зменшуючи на 30% розмір пені місцевий господарський суд врахував, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є залежним від своєчасності та періодичності проведення розрахунків споживачами послуг. Розрахунок відповідача перед позивачем за поставлений газ залежить не лише від відповідача, а й від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також тим, що основним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти отримані як оплата з боку населення та бюджетних установ. При цьому, відповідач вказує, що ним було повністю погашено основну заборгованість за поставлений природний газ до заявлення позову, а позивач просить стягнути з відповідача також і передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. А відтак вважає, що при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 30% від заявленого у позові розмірі. Окрім того, позивач не надав жодного доводу та не надав жодного доказу відносно того, що несвоєчасним виконання відповідачем зобов'язання завдало збитків, що би виключало підстави для зменшення пені, а останній за результатами господарської діяльності має прибуток, що є загальновідомим фактом, що неодноразово висвітлювалось в засобах масової інформації, на різноманітних інтернет-ресурсах та безпосередньо на сайті позивача. В обґрунтування скаржник посилається на правові позиції Верховного суду в аналогічних справах, що викладені в постановах від 26.05..2020 у справі №916/2586/19; від 11.06.2020 у справі №914/2555/19; від 18.06.2020 у справі №916/2070/19; від 14.07.2020 у справі №908/1884/19від 29.07.2020 у справі №914/1470/19. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.10.2020 (головуючий суддя Гриців В.М., судді - Бойко С.М., Дубник О.П.) поновив АТ «НАК «Нафтогаз України» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020 у справі №926/1027/20; відкрив апеляційне провадження; зупинив дію рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020 у справі №926/1027/20 до завершення апеляційного провадження. Ухвалою від 09.11.2020 розгляд справи №926/1027/20 призначено на 17.12.2020.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Бойко С.М. проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/2953/20) у справі №926/1027/20. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду склад колегії по розгляду справи №926/1027/20 визначено: головуючий суддя Гриців В.М., судді - Зварич О.В., Дубник О.П.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.12.2020 призначив розгляд справи №926/1027/20 на 04.02.2020 у режимі відеоконференції з представником МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та з представником АТ «НАК «Нафтогаз України» поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
22.01.2021 до суду від представника позивача (скаржника) поступило клопотання про доручення до матеріалів справи документів, а саме копії довіреності №14-14 від 15.01.2021, що підтверджує повноваження представника позивача - адвоката Єгорова В.С.; копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Єгорова В.С. серія РН №1292 від 04.11.2017.
У судовому засіданні 04.02.2021, яке проведено за участі представників сторін за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» - представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, а представник відповідача заперечив з мотивів, наведених у відзиві.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2020 у справі №926/1027/20 належить залишити без змін з таких підстав:
Обставини справи:
29 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (споживач) уклали договір постачання природного газу №5177/1718-ТЕ-38 (Т-1, а.с.12-21).
Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 12770,001 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень 2017 586,447; листопад 2017 2050,227; грудень 2017 2642,451 (ІV квартал 2017 р. 5279,125); січень 2018 2868,616; лютий 2018 2440,051; березень 2018 2182,209 (І квартал 2018 р. 7490,876).
Згідно положень абзацу 2 пункту 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
За умовами п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9488,64 грн.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з умовами п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).
У пункті 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору: - усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3., пунктах 11.4. та 11.5. договору; - сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
За змістом п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 березня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу №5177/1718-БО-38 від 29.09.2017 року підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
15 січня 2018 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №5177/1718-БО-38 від 29.09.2017, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили викласти пункту 8.2. розділу 8 «Відповідальність сторін» у наступній редакції: «у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (Т-1, а.с.22).
02 квітня 2018 року сторони підписали додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №5177/1718-БО-38 від 29.09.2017 року, відповідно до якої договір доповнено пунктом 2.1. яким визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 504,508 тис.куб.м. (Т-1, а.с.23).
Викладено розділ 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
За актами приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного договору, позивач передав у власність відповідача для подальшої реалізації протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 78 239 103,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу - від 31.10.2017, у обсязі 332,652 тис. куб. м. на суму 3156415,07 грн.; від 30.11.2017, у обсязі 1321,079 тис. куб. м. на суму 12353243,04 грн.; від 31.12.2017, у обсязі 1570,692 тис. куб. м. на суму 14903730,94; від 31.01.2018, у обсязі 1701,177 тис. куб. м. на суму 16141856,12 грн.; від 28.02.2018, у обсязі 1598,369 тис. куб. м. на суму 15166348,03 грн.; від 31.03.2018, у обсязі 1627,916 тис. куб. м. на суму 15446708,88 грн.; від 30.04.2018р., у обсязі 91,172 тис. куб. м. на суму 865098,29 грн. (Т-1, а.с.31-38). Акти підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень щодо дати їх укладення.
Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2020 року у справі №926/1027/20 в частині відмови у стягненні неустойки в розмірі 512478,97 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За визначенням ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З обставин справи видно, що 29.09.2017 сторони уклали договір постачання природного газу №5177/1718-БО-38, до якого у подальшому вносили зміни і доповнення.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 78 239 103,00 грн, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу.
Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював з порушення визначених у договорі строків, що підтверджено роздруківкою по операціях по підприємству «Чернівцітеплокомуненерго МКП»» за період з 01.09.2017 по 31.10.2019.
З урахуванням положень п. 8.2 договору (в редакції додаткової угоди №1), позивач заявив до стягнення пеню в сумі 1 708 263,22 грн за період прострочення оплати вартості отриманого газу, а також відповідно до приписів ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання - 3% річних в сумі 563967,46 грн та інфляційні втрати в сумі 1 318 058,43 грн.
Ці обставини відповідач не заперечував ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій.
Разом з тим, відповідач подав суду першої інстанції клопотання, у якому покликаючись на положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просив зменшити на 90% розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, урахувати інтереси обох сторін, тощо (позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23.10.2019 у справі №917/101/19).
Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковим обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Подане суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру нарахованої пені відповідач обгрунтовував тим, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» використовує природний газ для виробництва теплової енергії для населення з опалення; підприємство працює за збитковими тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи, та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва; порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги та у зв'язку з збитковістю тарифу. Окрім того, на підставі ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, якою затверджено «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» - розрахунки між сторонами здійснюються з використанням рахунків із спеціальним режимом використання, на які зараховуються кошти сплачені споживачами теплової енергії і з яких в подальшому банком відповідно до реєстру нормативів здійснюється розподіл коштів. Відповідач не може ні вплинути, ні самостійно здійснити розподіл коштів, що надійшли на такі рахунки.
Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. ( постанови Верховного Суду у справах №916/2586/19 від 26.05.2020, №912/2555/19 від 11.06.2020, №916/2070/19 від 18.06.2020, №908/1884/19 від 14.07.2020, №914/1470/19 від 29.07.2020.).
Ураховуючи обставини справи, ступінь виконання основного зобов'язання; складне фінансове становище відповідача; статус відповідача та соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних установ та організацій; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної пені таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення строку виконання зобов'язання; відсутність заборгованості за основним зобов'язанням, висновок Господарського суду Чернівецької області про зменшення на 30% розміру заявленої до стягнення пені ґрунтується дослідженні наявних у справі доказів, відповідає вимогам закону та усталеній позиції Верховного Суду.
Викладене спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи позивача про те, що суд першої інстанції не з'ясував обставин справи, не врахував інтересів позивача. Позивач не надав доказів на підтвердження посилань щодо наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору, а в апеляційній скарзі не вказує на конкретні надані ним суду першої інстанції докази, які були залишені поза увагою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, оскільки зменшення на 30% належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Крім того, задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 195 784,25 грн пені (70% від заявленої суми), 563 967,46 грн 3% річних та 1 318 058,43 грн інфляційних втрат забезпечить захист майнових прав та інтересів АТ "НАК "Нафтогаз України", що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано інтереси позивача.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2020 року у справі №926/1027/20 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишає без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського Чернівецької області від 02 вересня 2020 року у справі №926/1027/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.
Головуючий суддя В.М. Гриців
Суддя О.П. Дубник
Суддя О.В. Зварич