79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" лютого 2021 р. Справа №909/362/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Газ-Ойл", б/н б/д (вх. №01-05/3714/20 від 16.12.2020),
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 (повне рішення складено 26.11.2020)
у справі №909/362/20 ( суддя Шкіндер П.А.)
за позовом: Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" "Західукргеологія", м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ГАЗ-ОЙЛ", м.Івано-Франківськ,
про стягнення заборгованості в сумі 212 577 грн 09 к.
За участю представників від:
позивача: не з'явився;
відповідача: Мушинський В.Т.- адвокат;
У квітні 2020 року Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" "Західукргеологія" ( далі - ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ГАЗ-ОЙЛ" (далі - ТзОВ "УКР-ГАЗ-ОЙЛ") 212 577, 09 грн., з яких: 201 493,38 грн. - заборгованість по орендній платі, 9 102,88 грн. - пеня, 1 980,83 грн. - 5% річних.
Підставою для звернення з позовом слугувало неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного майна від 02.07.2018 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/362/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ТзОВ "УКР-ГАЗ-ОЙЛ" на користь ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного майна від 02.07.2018 у розмірі 212 577,09 грн., з яких 201 493,38грн. заборгованість по орендній платі, пеня - 9 102,88 грн. , 5% річних 1 980,83 грн. та 3188,66грн. судового збору.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати у сумі 201 493,38 грн. (за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року), а відповідач відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України не довів наявність обставин, які є підставою для звільнення його від орендних платежів у вказані періоди.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/362/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач покликається на ч.6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Зокрема, апелянт зазначає, що орендоване майно знаходиться на земельній ділянці, яка не належить орендодавцю, а тому орендарю необхідно було укласти договір користування земельною ділянкою з її власником ( постійним користувачем) - ДП «Жидачівське лісове господарство». Оскільки угода про користування земельною ділянкою була підписана лише 27.08.2019, орендар не міг користуватися орендованим майном з незалежних від нього причин в період з 02.07.2018 до 26.08.2018.
Окрім того, апелянт зазначає, що не міг користуватися орендованим майном з незалежних від нього причин в період з 28.12.2018 до 04.05.2019 в зв'язку з відсутністю спеціального дозволу на користування надрами, який є необхідним для використання орендованого майна за цільовим призначенням, а також в зв'язку з необхідністю підписання нової угоди про користування земельною ділянкою з ДП «Жидачівське лісове господарство», оскільки угода від 27.08.2019 була укладена на термін дії спеціального дозволу на користування надрами. Відсутність спеціального дозволу у вказаний період апелянт пояснює порушеннями в діяльності Державної служби геології та надр України, яка видала наказ про продовження строку дії дозволу 23.04.2019, хоча відповідно до вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 30.05.2011 №615, мала його видати до 23.10.2018.
Зважаючи на те, що за періоди з 02.07.2018 до 26.08.2018 та з 28.12.2018 до 04.05.2019 орендар сплатив орендну плату в сумі 408 739,66 грн., однак не міг користуватись орендованим майном з незалежних від нього причин, апелянт вважає, що такі кошти підлягають зарахуванню в оплату оренди за наступні періоди, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
20.01.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний представником за довіреністю №04-04/13 від 05.01.2021 - начальником юридичного відділу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" Місечко В.І.
Однак, відповідно до ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до п.20 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 161 розділу XV “Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до підпункту 11 пункту 161 розділу XV “Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Враховуючи викладені вище положення Конституції України та ГПК України, відсутність в матеріалах справи визначених ст. 56 ГПК України доказів, що підтверджують повноваження Місечка В.І. діяти від її імені ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" в порядку самопредставництва, або доказів, що Місечко В.І. є адвокатом, колегія суддів дійшла до висновку, що такий не є належними представником позивача у даній справі. Відтак, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи відзив на апеляційну скаргу.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/362/20 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Укр-Газ-Ойл" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/362/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.02.2021.
В судове засідання 08.02.2021 від відповідача прибув представник - адвокат Мушинський В.Т., а від позивача представник за довіреністю (№04-05/13 від 05.01.2021) Матвіїшин І.М., яка не є адвокатом.
Однак, враховуючи викладені вище положення Конституції України та ГПК України, а також відсутність в матеріалах справи визначених ст. 56 ГПК України доказів, що підтверджують повноваження Матвіїшин І.М. діяти від її імені ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" в порядку самопредставництва, колегія суддів дійшла до висновку, що така не є належними представником позивача у даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2018 між ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ( далі - Повірений), яке діяло від імені та в інтересах ПАТ «НАК «Надра України» ( далі - Орендодавець) та ТзОВ «УКР-ГАЗ-ОЙЛ» ( далі - Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору на виконання умов даного Договору Повірений зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально - визначене майно, а саме Свердловину № 7 - Великомостівська (далі - Свердловина або Майно), яка розташована за адресою: Україна, Львівська область, Сокальський район, на віддалі 1,8 км. на північний схід від с. Куличків і на віддалі 1,3 км. від автодороги В.Мости-Белз на північний схід південніше просіки на 0,1 км в лісі, код свердловини - ВМ-7 є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України» та обліковується на балансі ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія». Географічні координати: широта 50 19 31 , довгота 24 06 19.
Орендар погоджується з тим, що після підписання акту приймання-передачі Майна в оренду у нього відсутні будь-які перешкоди щодо користування зазначеним Майном відповідно до мети, визначеної в пункті 1.3. Договору (п. 1.2 Договору).
Свердловина передається в оренду з метою: реліквідації (відновлення) свердловини, проведення ГДС з метою оцінки стану свердловини, виконання ремонтних робіт, випробування продуктивних горизонтів, облаштування, свердловини, введення свердловини в дослідно-промислову/промислову експлуатацію за наявності підстав та виконання Орендарем інших завдань покладених на нього, як користувача надр, згідно діючого законодавства України (п. 1.3. Договору).
Орендар за власний рахунок (без відшкодування вартості таких робіт Орендодавцем) виконує комплекс робіт, передбачених п. 1.3. Договору (п. 1.4. Договору).
Орендар здійснюватиме роботи, для яких є необхідним отримання дозвільних/ліцензійних документів, виключно за наявності документів, що посвідчують його право на виконання таких робіт (п. 1.5. Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування Майном з дати підписання Акту приймання-передачі Майна між Повіреним та Орендарем (п. 2.1. Договору).
До моменту введення свердловини в дослідно-промислову експлуатацію/промислову експлуатацію орендна плата визначається за домовленістю Сторін, та становить 54 336,25 грн. за один календарний місяць без ПДВ за базовий місяць оренди. Базовий місяць оренди - це місяць, в якому було проведено оцінку Майна. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.1. Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться (п. 3.2. Договору).
Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата (п. 3.4 Договору).
Нарахування орендної плати у розмірі визначеному п. 3.1 цього Договору починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна (п. 3.5. Договору).
Орендар самостійно відшкодовує землевласнику/землекористувачу суму витрат за користування землею під Майном на підставі окремого договору укладеного між Орендарем та землевласником/землекористувачем (п. 3.8. Договору).
Відповідно до п.п.9.1., 9.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим Договором. Орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, на вимогу Повіреного/Орендодавця зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 5% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
3гідно з актом приймання-передачі від 02.07.2018, який є додатком №1 до Договору, підписаний представниками обох сторін та скріплений відтисками їх печаток, Повірений передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Майно. В. п. 3 цього акту вказано, що Майно передане в належному стані, претензії Орендаря щодо стану Майна відсутні.
18.12.2019 між ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ( далі - Повірений), яке діяло від імені та в інтересах ПАТ «НАК «Надра України» ( далі - Орендодавець) та ТзОВ «УКР-ГАЗ-ОЙЛ» ( далі - Орендар) укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони домовились викласти п.3.1. Договору в наступній редакції: «До моменту введення свердловини в дослідно-промислову експлуатацію/промислову експлуатацію орендна плата визначається за домовленістю Сторін, та становить 30 000 грн. за один календарний місяць без ПДВ за базовий місяць оренди. Базовий місяць оренди - це місяць, в якому було проведено оцінку Майна. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України».
Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору і не сплатив орендну плату за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року у загальній сумі 201493,38 грн.
З огляду на наведене, у квітні 2020 року ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ТзОВ "УКР-ГАЗ-ОЙЛ" 212 577, 09 грн., з яких: 201 493,38 грн. - заборгованість по орендній платі, 9 102,88 грн. - пеня, 1 980,83 грн. - 5% річних.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та вчасної сплати орендної плати за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 201 493,38 грн. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Разом з тим, відповідач заперечує наявність підстав для задоволення позову, посилаючись на положення ч.6 ст. 762 ЦК України.
Відповідно до приписів ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Як зазначалось вище, апелянт покликається на те, що не міг користуватись орендованим майном з незалежних від нього причин за періоди з 02.07.2018 до 26.08.2018 та з 28.12.2018 до 04.05.2019.
Однак, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі не за вказані відповідачем періоди, а за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року і відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження неможливості використання орендованого майна у такий період.
Покликання апелянта на те, що сплачена ним за періоди з 02.07.2018 до 26.08.2018 та з 28.12.2018 до 04.05.2019 орендна плата в сумі 408 739,66 грн. підлягають зарахуванню в оплату оренди за наступні періоди, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки ні нормами чинного законодавства, ні умовами Договору не передбачено обов'язку орендодавця здійснювати таке зарахування.
При цьому, суд зазначає, що у всіх платіжних дорученнях, поданих відповідачем на підтвердження здійснення оплати, чітко вказано період ( місяць), за який сплачується орендна плата, а в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо звільнення його від сплати орендної плати за періоди з 02.07.2018 до 26.08.2018 та з 28.12.2018 до 04.05.2019 або щодо зарахування сплаченої за вказані періоди орендної плати на наступні періоди.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача 201 493,38 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є підставною та обгрунтованою.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.2. Договору Орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, на вимогу Повіреного/Орендодавця зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 5% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
З огляду на наведене, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 9 102,88 грн. та 5% річних в сумі 1 980,83 грн.
Зважаючи на умови Договору та допущені відповідачем порушення строків виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та обгрунтованість даних позовних вимог.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2020 у справі №909/362/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Газ-Ойл" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
3. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2021