Номер провадження 22-ц/821/267/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4478/20 Категорія: на ухвалу Корман О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
11 лютого 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М., за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року, постановленої під головуванням судді Кормана О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури.
В обґрунтування позову посилався на те, що 01 жовтня 2008 року за фактом отримання хабара шляхом вимагання відносно нього та ОСОБА_2 , слідчим в ОСВ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа №2510800103, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
15 квітня 2009 року за фактом отримання хабара шляхом вимагання в сумі 5 000 доларів США відносно нього та ОСОБА_2 слідчим в ОСВ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа №2510800103 ДП2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Цього ж дня кримінальні справи №2510800103 і №2510800103 ДП2 об'єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру - НОМЕР_1 .
24 квітня 2009 року пред'явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України - одержання хабара.
Справа перебувала в провадженні судів різних інстанцій, щодо нього ухвалювалися вироки (ухвали), а після скасування справа неодноразово надсилалася до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31 березня 2017 року, залишений без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2019 року та ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2020 року, ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправданим через недоведеність до участі у вчиненні даного злочину. Міру запобіжного засобу - підписку про невиїзд скасовано. Арешт на транспортний засіб ВАЗ 21099-2007 випуску днз НОМЕР_2 , скасовано.
Повідомленням в.о. голови Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року роз'яснено право на звернення протягом шести місяців щ вимогою про відшкодування втраченого заробітку, сплачених штрафів, судових витрат, сум з надання юридичної допомоги в Монастирищенський районний суд Черкаської області, який розглядав справу по першій інстанції.
Вказує, що в період з 01 жовтня 2008 року до 03 квітня 2019 року перебував під слідством та судом, що становить 126 місяців і 2 дні, з них 616 днів утримувався під вартою, вказані обставини є такими, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагали додаткових зусиль для організації життя.
Також вказує, що має захворювання нирок був позбавлений можливості належним чином отримувати медичну допомогу, що стало причиною погіршення стану здоров'я.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди в сумі 5 630 000 грн., а саме: стягнення компенсації втраченого заробітку у розмірі 630 000 грн. та моральної шкоди 5 000 000 грн.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури.
Роз'яснено позивачу, що для відшкодування шкоди, в частині заробітку та інших грошових доходів, які втратила особа внаслідок незаконних дій, а також моральної шкоди, йому необхідно звернутись до відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури чи суду, в порядку , визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року.
Ухвала суду мотивована тим, що Законом України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року чітко визначено, що розмір відшкодування шкоди, в частині заробітку та інших грошових доходів, які втратила особа внаслідок незаконних дій, а також моральної шкоди, визначається, в разі винесення виправдувального вироку, відповідним органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою чи судом, про що вони виносять постанову (ухвалу).
Вказаним Законом не передбачена можливість звернення особи, якій незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури чи суду, заподіяно шкоду, передбачену у ст. 3 Закону № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року., до суду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, постановлена з невідповідністю вимогам матеріального і процесуального права а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Конституція України , як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої , насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних мов її життя.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, не підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства, пославшись при цьому на ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» .
Вказує, що статтею 12 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» врегульовано досудовий порядок визначення розміру шкоди, лише у випадках: відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які особа втратила внаслідок незаконних дій.
Крім того, звернення до органів , що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду є можливим, проте винесена постанова, як наслідок такого звернення сама по собі не є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою та може оскаржуватись. У випадку звернення до суду , суд постановляє ухвалу, якою лише визначається розмір шкоди. А не стягнення такої шкоди, тому винесена ухвала не є та не може бути підставою для стягнення коштів з відповідачів.
Зазначає, що єдиним дієвим способом захисту його прав є звернення до суду із позовною заявою в порядку цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року - без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Вказує, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, суд першої інстанції послався на те, що згідно вимог ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди, громадянин, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Згідно ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі , що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Особа, повинна звернутися саме до того органу, внаслідок дій якого йому була спричинена шкода, а одразу до суду - лише у випадку, якщо зазначений суд виніс ухвалу про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що чинним законодавством визначено спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянином унаслідок незаконних дій віднесено до повноважень конкретно визначених органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, який виніс виправдувальний вирок чи закрив справу, а не судом в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України , відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: 1) у випадку незаконного засудження, 2) незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, 3) незаконного застосування запобіжного заходу, 4) незаконного затримання, 5) незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
У ч. 1 ст. 2 вказаного Закону визначено, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відповідно до ст. 3 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діях складу кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
Згідно ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як особа повинна звернутися із заявою про відшкодування шкоди саме до того органу, внаслідок дій якого вказана шкода була йому спричинена, а одразу до суду - лише у випадку, якщо зазначений суд виніс ухвалу про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
При цьому судом першої інстанції не враховано правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі №522/1021/16-ц та від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 в яких вказано, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону. Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання про порушення позивачем порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, має вирішувати під час розгляду справи по суті.
За таких обставин висновки суду першої інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі є помилковими.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.
Судді: