Номер провадження 22-ц/821/239/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №704/640/20 Категорія: 310020000 Фролов О. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
11 лютого 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського Павла Петровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Фролова О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, повний текст судового рішення складений 27 листопада 2020 року, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що сторони по справі є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2014 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 листопада 2014 року і до досягнення повноліття дітей.
Рішення набрало законної сили, судом було видано виконавчий лист.
Посилаючись на те, що згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлені розміри прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2020 року - 2 218 грн., з 01 липня - 2 318 грн., з 01 грудня - 2 395 грн.
Відповідач жодних обмежень для отримання відповідачем доходу необхідного для виплати таких аліментів не існує, стан здоров'я відповідача задовільний, інших осіб на утриманні немає, тому вважає, що у твердій грошовій сумі щомісячний розмір аліментів має становить по 2 318 грн. на одну дитину, але не менше ніж по одному прожитковому мінімумі для дитини відповідного віку.
За підставі наведеного просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2014 року у справі № 04/1568/14-ц та стягувати з відповідача на користь позивача щомісячно аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 2 318 грн. на одну дитину, але не менше ніж по одному прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довела суду обставин на які посилається як на підставу зміни способу стягнення аліментів. Позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не виконує рішення суду, що свідчило б про порушення її законних прав та інтересів, суду не надано.
Також суд враховує, що при зміні способу стягнення аліментів суд повинен з'ясувати співвідношення суми аліментів, які стягувач отримував за одним способом та які отримуватиме у разі його зміни. Позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підставі яких можливо з'ясувати співвідношення суми аліментів з отриманим відповідачем доходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Малиневський П.П. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд послався на положення ст. 185 СК України, що регулює питання участі батьків у «додаткових витратах» на дитину, але аліменти не є вимогою про стягнення «додаткових витрат» на дитину в таку вимогу позивач не пред'являв.
Також місцевий суд зробив висновок, що оскільки згідно довідки Тальнівського ДВС від 10 вересня 2020 року № 8478 виконавче провадження про стягнення аліментів завершено 28 березня 2018 року на підставі п. 1ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», тому законні права та інтереси позивача не були порушені. Однак суд не звернув уваги, що ч. 5 цієї статті, не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.
Крім того, право зміни способу стягнення аліментів належить одержувачу аліментів, а тому висновок суду про те, що така зміна є правом, а не обов'язком суду, суперечить законодавству і нівелює надані законом права одержувача аліментів.
Також судом не було взято до уваги, що відповідач не заперечував, що працевлаштований і отримує заробітну плату, проте не надав доказів, що у зимовий період його заробітна плата зменшується до рівня мінімальної заробітної плати і він не зможе виплачувати аліменти в розмірі 4 636 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року залишити в силі, а апеляційну скаргу відхилити, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
В обґрунтування відзиву вказує, що на даний час рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2014 року дійсне. Виконавче провадження за вказаним рішенням завершено 28 березня 2018 року на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавчого провадження», у зв'язку з тим, що стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Однак апелянтом не вказано з якої причини необхідно змінювати спосіб стягнення аліментних платежів з частки від доходу на тверду грошову суму і що перешкоджає знову ж звернутися до відділу ДВС Тальнівського РУЮ з заявою про відновлення виконавчого провадження.
Також в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення вимог матеріального чи процесуального права в процесі розгляду справи та винесенні рішення суду від 25 листопада 2020 року.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 листопада 2014 року і до досягнення повноліття дітей.
Згідно довідки Тальнівського РВ ДВС від 10 вересня 2020 року № 8478 , виконавче провадження про стягнення аліментів завершено 28 березня 2018 року на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до довідки № 420 від 18 вересня 2020 року, виданої виконкомом Романівської сільської ради, ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною - ОСОБА_1 та дітьми : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2010 року по 13 червня 2019 року.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі № 128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивач посилалась на те, що у твердій грошовій сумі щомісячний розмір аліментів має становити по 2 318 грн. на одну дитину, але не менше ніж по одному прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять предмета доказування.
Отже, суд першої інстанції встановивши всі фактичні обстави справи та дослідивши зібрані по справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача або погіршення матеріального стану позивача.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про зміну визначеного судом розміру аліментів з підстав, передбачених Сімейним Кодексом України, та наданням відповідних доказів на підтвердження підстав зміни розміру аліментів.
Доводи скаржника про те, що відповідач не заперечував, що працює та отримує доходи, проте не надав доказів, що у зимовий період його заробітна плата зменшується до рівня мінімальної заробітної плати і він не зможе виплачувати аліменти в розмірі 4 636 грн., при цьому не надав доказів, не приймаються судом , оскільки виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивачеві в даному випадку лежить обов'язок доведення можливостей відповідача надавати матеріальну допомогу.
Посилання суду на вимоги ст. 185 СК України , що регулює питання участі батьків у «додаткових витратах» на дитину є помилковим, проте зазначене посилання суду першої інстанції не вплинуло на правильність рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського Павла Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.
Судді: