Справа № 534/1794/19 Номер провадження 22-ц/814/34/21Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
02 лютого 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.
розглянула у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року, постановлену суддею Погрібняк О.М., у справі за матеріалами зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини визнано неподаною та повернуто позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
З цією ухвалою місцевого суду не погодився ОСОБА_1 , оскарживши її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення місцевим судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неврахування дійсних обставин справи, прохає скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи зустрічну позовну заяву з підстав не усунення недоліків у зв'язку з не сплатою судового збору, не врахував те, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2020 року при розгляді справи № 534/120/18, яка набрала законної сили, встановлено факт скрутного матеріального становища ОСОБА_1 та звільнено його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Отже, у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, він не мав обов'язку доводити суду першої інстанції обставини свого скрутного матеріального стану при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
Крім цього, зазначає, що до заяви про усунення недоліків від 16.09.2020 р. він додав довідки про доходи за період з 05.02.2019 р. по 31.08.2020 р., які підтверджують той факт, що розмір його доходу не змінився з моменту постановлення ухвали від 05.06.2020 р. Відповідно, на час постановлення оскаржуваної ухвали від 17.09.2020 р. обставини, встановлені вказаною ухвалою, також не змінилися.
Також посилається на те, що у зустрічній позовній заяві від 21.01.2020 р. та заяві про усунення недоліків від 16.09.2020 р. він надав докази того, що нарахований йому дохід за відрахуванням податків, двох аліментних зобов'язань, сплати додаткових витрат на розвиток здібностей молодшої доньки, оренди житла є менший, ніж розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Адже на задоволення його фізіологічних потреб залишається 1904,92 грн. на місяць.
Отже, судовий збір, у розмірі 2522,40 грн., сплату якого вимагав від нього суд першої інстанції за подання зустрічного позову, перевищує його місячний дохід, та позбавляє права на існування протягом наступного місяця.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на електронну пошту до апеляційного суду 29.01.2021 р., ОСОБА_4 прохає залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 , про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
21.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання зустрічного позову, посилаючись на скрутний матеріальний стан.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.09.2020 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 , про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, прийнято до провадження, призначено перше судове засідання на 09:00 13.10.2020 р. (а.с. 84-85).
Ухвалою цього ж суду від 08.09.2020 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої залишено без руху, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 судового збору.
Надано позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Роз'яснено, що в разі невиконання позивачем ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.
16.09.2020 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука на виконання ухвали від 08 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без руху через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій він повторно просив звільнити його від сплати судового збору за подання зустрічного позову.
Як вказувалося вище, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини визнано неподаною та повернуто позивачу.
При постановленні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки, які зазначені в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху від 08 вересня 2020 року та не сплатив судовий збір за подання до суду зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим районний суд дійшов висновку про визнання зустрічного позову неподаним та його повернення.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Як зазначив місцевий суд в ухвалі про залишення без руху зустрічного позову, ОСОБА_1 пред'явлено три позовні вимоги: одну позовну вимогу майнового характеру та дві позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 8 липня 2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.
Пунктом 1 ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8липня 2011 року встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За ч.2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Здійснивши аналіз наведених положень закону, суд першої інстанції встановив, що судовий збір, який підлягає сплаті за подачу зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , становить 2522,40 грн. (840,80 грн.х3).
Крім цього, проаналізувавши надані ОСОБА_1 документи, а саме: довідки про його доходи, копію договору оренди житла, копії платіжних доручень про придбання підручників для доньки та копії квитанцій про сплату навчальних послуг (а.с. 46-61), районний суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а також вирішити питання про звільнення від його сплати.
Так, місцевий суд надав правильну правову оцінку вищевказаним документам та вірно встановив, що, згідно наданої позивачем довідки, дохід ОСОБА_1 за період з лютого 2019 року по листопад 2019 року становить 57647,16 грн. без урахування сплачених аліментів (а.с 46). Тоді як розмір судового збору, що підлягає сплаті за подачу зустрічної позовної заяви, становить 2522,40 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що вказаний розмір судового збору не перевищує 5% відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що інші обставини, на які послався ОСОБА_1 , доводять лише факти його сімейно-побутових витрат, тому правильно не прийняті місцевим судом до уваги як докази скрутного майнового стану позивача.
У зв'язку з чим місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання позивачу строк для усунення зазначених недоліків сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви від 21 січня 2020 року в розмірі 2522,40 грн.
Як убачається з матеріалів справи та вказувалося вище, на виконання вимог ухвали про усунення недоліків ОСОБА_1 надав до місцевого суду заяву від 16 вересня 2020 року, в якій він повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також надав довідки про його доходи за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року, з яких вбачається, що його загальна сума доходу за цей період становила 177032,38 грн., сума до сплати після утримань 96344,69 грн. (а.с. 82-83).
Проаналізувавши ці документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 отримував дохід, який дозволяв йому сплатити судовий збір у розмірі 2522,40 грн. відповідно до ухвали суду від 08.09.2020 року про залишення без руху зустрічного позову. Між тим, недоліки відповідно до цієї ухвали він не усунув.
Враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не усунуто недоліки, викладені в ухвалі місцевого суду від 08.09.2020 року, та не сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання зустрічного позову ОСОБА_1 неподаним та його повернення позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що він не зобов'язаний доводити суду першої інстанції обставини свого скрутного матеріального стану при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, оскільки ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2020 року при розгляді справи № 534/1120/18, яка набрала законної сили, де сторонами є він та ОСОБА_2 , встановлено факт скрутного матеріального становища ОСОБА_1 та звільнено його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У пункті сьомому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», яка є чинною, зазначено, що під судовим рішенням мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала від 05.06.2020 р. у справі № 534/1120/18, на яку посилався ОСОБА_1 , стосувалася питання забезпечення позову у цивільній справі про позбавлення батьківських прав та зміну місця проживання дитини, та не є в даному випадку судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Отже, його доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги колегії суддів не приймаються.
Крім цього, аналіз ст. 136 ЦПК України, а також ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Суд першої інстанції правильно послався на те, і з цим погоджується колегія суддів, що надані ОСОБА_1 документи на підтвердження скрутного матеріального стану, а саме, копії платіжних доручень про придбання підручників та оплату послуг за навчання дочки, свідчать про утримання неповнолітньої дитини, що, згідно закону, є обов'язком батьків. Тому ці обставини не можуть бути підставами для звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не підтвердив належними і допустимими доказами наявність скрутного матеріального стану, який не дозволяв би йому сплатити судовий збір у розмірі 2522,40 грн., зважаючи на розмір отримуваного ним доходу, який згідно наданих ним довідок за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року після утримань становив 96344,69 грн., та не усунув недолікивідповідно до ухвали суду від 08.09.2020 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання неподаним та повернення зустрічного позову ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди з постановленою ухвалою та переоцінки доказів, які були правильно проаналізовані місцевим судом, не спростовують правильних висновків місцевого суду, відтак, до уваги колегії суддів не приймаються.
Ухвала суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається апеляційним судом без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 січня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково.
Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 420,40 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року, до ухвалення судового рішення.
Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року, а ухвалою суду від 25.01.2021 р. справу призначено до апеляційного розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 02.02.2021 р.
Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається апеляційним судом без задоволення, а оскаржувана ухвала місцевого суду без змін, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн., сплата якого була відстрочена апеляційним судом до ухвалення судового рішення.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11.02.2020 р.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді С.М.Бондаревська
Ю.В.Дряниця