Справа № 554/4300/16-ц Номер провадження 22-ц/814/346/21Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
10 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12 жовтня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 10:08:12 год. до 10:29:25 год., дата виготовлення повного тексту рішення 22.10.2020 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У травні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № ML-D00/81/2007 від 30.08.2007 року у розмірі 776 438 грн. 99 коп.
Заявлені вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов кредитного договору.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 23 вересня 2016 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до вирішення іншої справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист порушеного права споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, що розглядаються в порядку цивільного судочинства (т.1 а.с.64).
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 07.10.2019 року відновлено провадження у справі у зв'язку з розглядом по суті іншої справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист порушеного права споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (т.1 а.с.109).
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-D00/081/2007 від 30.08.2007 в сумі 776 438 гривень 99 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір в сумі 11 646,58грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу, що банком не підтверджено факт видачі коштів за кредитним договором, а надана виписка по рахунку не є належним доказом виконання банком зобов'язань за кредитним договором.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-D00/081/7, згідно умов якого банк надав, а відповідач прийняв кредитні кошти в сумі 28 208,11 Швейцарських франків строком до 30 серпня 2037 року зі сплатою за користування кредитом фіксованого відсотку в розмірі 3,99% річних (т.1 а.с.5).
Відповідно до п.1.9.1 частини 2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових чи інших зобов'язань за цим договором.
30 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № ML-D00/081/7CHF до кредитного договору № ML-D00/081/7 від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни до основного кредитного договору щодо застережень, а саме: до п.1.11.1.1., п.1.7.2. , п.1.7.2.1., п.1.7.2.2., п.1.11.2., п.1.11.3 (т.1 а.с.9).
06 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № ML-D00/081/2007/ І до кредитного договору № ML-D00/081/2007 від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни до основного кредитного договору, яким зазначено розмір платежу у розмірі 78,36 + сума нарахованих процентів на дату платежу Швейцарських франків (т.1 а.с.10).
03 липня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № ML-D00/081/7 від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни до основного кредитного договору та змінено фіксований відсоток для розрахунку процентів за користування кредитом у період з 10 липня 2009 року по 10 березня 2010 року у розмірі 6,24% річних, а на період з 10 березня 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань буде використовуватись плаваюча процентна ставка у розмірі 4,17%+ FIDR ( т.1 а.с.11-12).
18 березня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 2 до кредитного договору № ML-D00/081/2007 від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни до основного кредитного договору та змінено фіксований відсоток для розрахунку процентів за користування кредитом у період з 12 квітня 2010 року по 10 вересня 2010 року у розмірі 6,16% річних. На період з 10 вересня 2010 року до 10 березня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 8,79 % річних а на період з 10 березня 2011 року до повного виконання боргових зобов'язань буде використовуватись плаваюча процентна ставка у розмірі 4,29%+ FIDR (т.1 а.с.13-15).
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у визначені строки кредитні платежі не вносив, внаслідок чого за станом на 18.05.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 30 075,53 Швейцарських франків, яка складається з: 25 353,17 Швейцарських франків - заборгованість за кредитом та 4 722,36 Швейцарських франків - заборгованість за процентами (т.1 а.с.23).
17.05.2016 року на адресу ОСОБА_1 , зазначену у кредитному договорі, банком направлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.01.2015 року складається з 25 353,17 CHF - залишку заборгованості та 1 470,44 CHF - відсотків за користування коштами, а всього 26 823,61 (т.1 а.с.26).
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ПАТ «ОТП Банк», в якому просив визнати порушеними його права як споживача фінансових послуг, визнати недійсним Кредитний договір №ML-DOO/081/2007 від 30.08.2007 р., укладений між ним та ЗАТ «ОТП Банк» з моменту укладення; визнати недійсним Договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, укладений між ним та ЗАТ «ОТП Банк» з моменту укладення; скасувати заборону відчуження нерухомо майна: квартири номер АДРЕСА_1 , накладеної приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №5125.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист порушеного права споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № ML-DOO/081/2007 від 30.08.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», з моменту укладення.
Визнано недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», з моменту укладення.
Скасовано заборону відчуження нерухомого майна: квартири номер АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 5125.
Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь Держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року, скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 жовтня 2018 року, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.97-106).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався Банк в обґрунтування заявлених вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638, частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року (справа № 355/385/17), постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року (справа № 207/3211/15-ц).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою ст.1050 ЦК передбачено, право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами.
Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, а також наявність заборгованості за укладеним договором, проте він стверджує, що Банк не підтвердив виконання свого обов'язку щодо видачі йому коштів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст.78 ЦПК України).
За змістом ст.81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
До матеріалів справи, Банком надано належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують наявність заборгованості відповідача та її розмір, а саме:
виписка по рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за період з 30.08.2007 року по 11.01.2012 року (т.1 а.с.180- 205);
виписка з особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за період з 10.01.2011 року по 12.01.2015 року (т.1 а.с.206- 234).
Наведені первинні документи підтверджують визначений Банком у позові розмір заборгованості, а також факт видачі коштів позичальнику.
Жодних обґрунтованих доводів про неправильність даних, що маються у виписках по рахунку відповідач суду не навів.
Про отримання коштів у межах виконання Банком свого зобов'язання за кредитним договором № ML-D00/81/2007 від 30.08.2007 року відповідач повідомляв у позові, що розглянутий у межах цивільній справі №554/1400/16-ц (а.с.49), стверджуючи про отримання кредитних коштів в іншій валюті, ніж була передбачена договором. Цей факт підтверджений також заявою про видачу готівки №20 від 06 вересня 2007 року (а.с.187).
Те, що кредитні кошти були видані позичальнику готівкою, замість перерахування на відповідний рахунок, а також в іншій валюті, ніж та. що була визначена у договорі, не свідчить про невиконання банком свого обов'язку з видачі кредитних коштів, оскільки такі дії були узгоджені із позичальником, який отримавши кошти, тривалий час частково виконував обов'язок з повернення кредиту. Окрім того, ці обставини перевірялися судом у межах цивільної справи №554/1400/16-ц.
Отже, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2021 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов