Справа № 162/816/20 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д.
Провадження № 22-ц/802/257/21 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I.
11 лютого 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року,
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та підписав заяву від 17 грудня 2010 року, згідно з якою отримав у Банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті Банку www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши заяву, сторони уклали Договір, який за своєю правовою природою містить у собі умови договору банківського рахунка та кредитного договору. Відповідно до договору банківського рахунка Банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність у ньому грошових коштів (кредитування рахунка). Банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. «Приватбанком» на підставі Договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11 тисяч гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно з пунктом 2.1.1.2.12 в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року, сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4 % - для карти «Універсальна», 84,0 % - для карки «Універсальна Gold». Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, однак своїх зобов'язань не виконує. Внаслідок чого станом на 23 червня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком на суму 25521,49 гривень, з яких 18997,20 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6524,29 - заборгованість за простроченими відсотками, яку банк і просить стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору. У матеріально-правовому обґрунтуванні позову позивач покликається на статті 509, 526, 625, 629, 634, 1054, 1066, 1069 ЦК.
Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 25521 (двадцяти п'яти тисяч п'ятисот двадцяти однієї) гривні 49 копійок кредитної заборгованості за договором від 17 грудня 2010 року відмовлено повністю. Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 2102 гривні залишено за позивачем Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк».
Позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає, що рішення ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. 14.11.2011 відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій вказано «з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних котів ознайомлений». У вказаній довідці зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5% на місяць - нараховується на залишок непростроченої заборгованості з розрахунку 360 днів в році; розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; визначено порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості. 05.03.2013 відповідач отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що у подальшому був збільшений до 11 000,00 грн. З моменту оформлення кредитного договору позичальник не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про їх розмір та інші умови обслуговування та погодився з ними. З виписки прослідковується, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт, відповідач користувався коштами, отримував кошти через банкомати, здійснював розрахунки через термінал в касах магазинів, що свідчить про отримання картки «Універсальна», оскільки проведення операцій неможливе без наявності картки. З виписки по рахунку відповідача вбачається часткове погашення заборгованості по договору. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
До апеляційної скарги позивачем додано доказ - довідку про кредитування, яку просить взяти до уваги при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Вказує, що суд першої інстанції не пропонував позивачу надати додаткові докази для підтвердження заявлених вимог.
Суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаного клопотання. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання від 26.08.2020 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та клопотання від 26.08.2020 про розгляд справи за відсутності позивача, в якому вказано, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «Приватбанк» відсутні. Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у даній справі, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. В судове засідання призначене на 04.12.2020 учасники справи не з'явились. За ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Пунктом 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Позивач не обґрунтував поважності причин неподання доказів - довідки про кредитування, до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що із підписаною анкетою-заявою від 17 грудня 2010 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку». Відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився з Умовами надання банківських послуг, та зобов'язався ознайомлюватись з їх змінами у майбутньому.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
АТ КБ «Приватбанк» надано довідки з тарифів обслуговування кредитних карток «Кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна Gold». Кожен з вказаних видів кредитних карт має пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань.
Банком у вигляді таблиць подано розрахунки заборгованості відповідача станом на 31 травня 2015 року та на 23 червня 2020 року. Згідно із вказаними розрахунками відповідач користувався коштами Банку та вносив кошти на погашення заборгованості. Позивач доводить, що станом на 23 червня 2020 року, заборгованість відповідача складала 25521,49 гривень, з яких 18997,20 - це прострочене тіло кредиту, 6524,29 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК.
Аналогічна інформація відображена у виписці про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .
У заяві позичальника від 17.12.2010 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором, посилався на витяг з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua і є частиною спірного договору.
Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов'язання, позивачем суду не надано.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 грудня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (14 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 17 грудня 2010 року. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку - 05.03.2013, зміна кредитного ліміту - 05.03.2013, 30.07.2014, 09.05.2016, 07.07.2017, 04.05.2019, 05.05.2019, 06.05.2019, 07.05.2019, 19.12.2019. Розрахунок станом на 31 травня 2015 року банк розпочинає з 05.03.2013, а розрахунок станом на 23 червня 2020 року - з 01.07.2019.
Звертаючись до суду, банк заявив до стягнення суму 25521,49 гривень, що складається з 18997,20 грн - це прострочене тіло кредиту, 6524,29 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК.
З наданого Банком розрахунку слідує, що ОСОБА_1 користувався коштами Банку, станом на 23 червня 2020 року кредитна заборгованість (поточне тіло кредиту) відсутня.
За встановлених обставин є правильним висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 18997,20 гривень утворилась за рахунок овердрафту відповідно до Умов надання банківських послуг. Отже, прострочена заборгованість за кредитом не є складовою тіла кредиту, фактично - це штрафна санкція, що застосовується Банком у випадку неповернення кредиту боржником у термін, визначений договором. Кредиту в сумі 18997,20 грн відповідач не отримував і таких доказів суду не надано.
Беручи до уваги встановлені обставини у справі, аналізуючи законодавство, не підлягають до задоволення і вимоги Банку у частині стягнення відсотків на прострочений кредит, у тому числі нарахованими відповідно до частини другої статті 625 ЦК.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, а тому висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, є правильним.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить, а згідно встановлених у справі обставин, що наведені вище, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Розрахунок заборгованості за договором, доданий до позовної заяви, не підтверджує обставин викладених у позовній заяві. Наданий банком розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком.
Отже, вимога про стягнення заборгованості по відсоткам є необгрунтованна і не підлягає до задоволення.
В даній справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді