Справа № 163/3154/20 Провадження №33/802/79/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С.
Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України Доповідач: Клок О. М.
10 лютого 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Вергуна Т.С., представника митного органу Пікалюка М.С., захисника Климович Т.Д., розглянувши апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Литовської Республіки, що проживає на АДРЕСА_1 , директора представництва фірми "Liberes", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України,
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 141 269,70 гривень з конфіскацією в дохід держави автомобіля "Рено" 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 141 269,70 гривні.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 3 жовтня 2020 року з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля "Рено", номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , перемістив вказаний автомобіль з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави переміщення транспортного засобу одержаного незаконним шляхом документа - нотаріально посвідченого доручення на право керування зазначеним автомобілем на ім'я ОСОБА_3 , яке вказаний в дорученні нотаріус нотаріального бюро № 24 міста Вільнюса Латвійської Республіки ОСОБА_4 не посвідчував, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.ст. 486, 489 МК України, не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що за кермом транспортного засобу перебувала інша особа. Крім того, судом взято до увагу необґрунтовану вартість автомобіля, адже згідно договору купівлі - продажу вона становить 300 Євро, тобто 10023 грн. Також з урахуванням особи правопорушника, його пенсійного віку та характеризуючи даних, просить скасувати постанову як незаконну та необґрунтовану та звільнити ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.
Перевіривши доводи скарги, заслухавши пояснення захисника, яка просила апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, міркування представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.1 ст.483 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Так винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підтверджується протоколом про порушення митних правил, письмовими поясненнями порушника, контрольним талоном, актом огляду транспортного засобу, незаконно одержаним дорученням на право користування автомобілем, інформацією латвійського нотаріуса ОСОБА_6 , службовою запискою інспектора митниці, висновком експерта.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) умислу на вчинення правопорушення, не заслуговують на увагу, з огляду на той факт, що ним особисто до митних органів було надано, як підставу для переміщення транспортного засобу, доручення, яке вказаний в ньому нотаріус не посвідчував.
Також суддею місцевого суду спростована версія про необізнаність ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо незаконності походження доручення.
Більше того, 11 жовтня 2020 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) вже увіз в Україну в режимі тимчасового увезення автомобіль "Рено", номерний знак НОМЕР_3 , і станом на 23 жовтня 2020 року його з митної території України не вивіз.
Враховуючи докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, та поклав в основу обвинувачення, суддя знаходить доводи скаржника про те, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, безпідставними.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) своїми діями, не міг завдати державі шкоди, до уваги судом не приймається, оскільки не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та не може вплинути на призначене судом безальтернативне стягнення.
Крім того, згідно висновку експерта №1420003301-0949 від 13.11.2020 ринкова вартість транспортного засобу "Рено", номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , станом на дату оцінки становила 141 269,70 гривень.
Висновок експерта є науково-обгрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає.
Визначену під час провадження в справі експертним шляхом вартість автомобіля не спростовано, а правом на проведення незалежної експертизи, з огляду на наявність договору (а.с.61), який не подавався до суду першої інстанції, в порядку ст. 368 МК України, захист не скористався.
При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, а тому правильно прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості переміщуваного транспортного засобу з його конфіскацією.
На думку апеляційного суду, розмір призначеного ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) адміністративного стягнення у виді штрафу з конфіскацією в дохід держави товару повністю відповідає санкції ч.1 ст.483 МК України та вірно встановлений судом першої інстанції.
У відповідності до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Тобто застосування вимог ст.22 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов'язком.
Таким чином, апеляційний суд, не вбачає можливості звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, оскільки дане правопорушення не є малозначним.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, накладене на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, а тому підстав для зміни чи скасування постанови судді місцевого суду та звільнення останнього від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, про що просить скаржник в своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Климович Т.Д. в інтересах ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М.Клок