61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 січня 2010 р.Справа № 2-а-37930/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Касян В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське підприємство по птахівництву»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2009 року по справі № 2-а-37930/09/2070
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське підприємство по птахівництву»
простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське підприємство по птахівництву», в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 43902,90 грн. та пеню у розмірі 35,12 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у розмірі 43902 грн. 90 коп. та пеню в розмірі 35 грн.12 коп.
Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції не дослідив і не дав правової оцінки наданим СТОВ «Балаклійське підприємство по птахівництву»у відзиві на адміністративний позов матеріалам, не дав юридичної оцінки заходам, які відповідач здійснював для працевлаштування інвалідів. Крім того, позивачем не надано суду першої інстанції доказів, щодо відмови відповідачем у працевлаштуванні інвалідів.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи зобов'язаним щомісяця надавати центру зайнятості за місцем своєї реєстрації адміністративні дані, щодо наявності вільних робочих місць ( вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів по формі №3-ПН, даного обов'язку не виконував у 2008 році. Нараховані адміністративно-господарські санкції, в сумі 43902,90 грн, добровільно не сплатив.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до поданого СТОВ «Балаклійське підприємство по птахівництву»звіту про зайнятість інвалідів за 2008 рік за формою №10 - ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2008 році становила 172 особи, норматив робочих місць для працевлаштування складає 7 робочих місць.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).
Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" витікає, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця для інвалідів , при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця, як передбачено ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 встановлено, що суми адміністративно-господарських санкцій перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати ( далі по тексту -Порядок), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, (далі - Порядок), пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання (п.п. 2.2).
Відповідно до п.п. 3.1 Порядку, порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Виходячи з вище викладеного, згідно даних наданих відповідачем у звіті середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 4 особи.
Отже, відповідачем не виконано норматив 3 робочих місць для працевлаштування інваліда.
Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2008 рік становить 14634,30 грн.
Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 43902,90 грн. в строк до 15 квітня поточного року згідно вимог статті 20 згаданого Закону .
Відповідач не виконав вимог Закону і не сплатив суму санкцій позивачеві.
Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.
Колегією суддів встановлено , що відповідачем не були виконані вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем, на протязі 2008р. не подавалися звіти за формою 3-ПН (інформацію), в яких були вказані вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, що суд апеляційної інстанції оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
В розумінні цих норм підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.
Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Частиною 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Доказів сплати 43902,90 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені 3 робочі місця для працевлаштування інваліда в 2008 році відповідачем не надано.
Згідно ст. 20 вищезгаданого Закону порушення термінів сплати санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ.
Враховуючи викладене, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій становить -35,12 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2008р. обґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дослідив і не дав правової оцінки наданим СТОВ «Балаклійське підприємство по птахівництву»у відзиві на адміністративний позов матеріалам, не дав юридичної оцінки заходам, які відповідач здійснював для працевлаштування інвалідів, та не прийняв до уваги той факт, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів, щодо відмови відповідачем у працевлаштуванні інвалідів, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Відповідачем, на протязі 2008р. не подавалися звіти за формою 3-ПН (інформацію), в яких були вказані вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, що суд апеляційної інстанції оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
В розумінні цих норм підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.
Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське підприємство по птахівництву»- залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року по справі № 2-а-37930/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис)
(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.
Повний текст виготовлено 25.01.2010 року.