Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/284/2021
10 лютого 2021 року місто Київ
справа № 755/20810/19
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 05 листопада 2020 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 рокубуло залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року за період з 03 листопада 2020 року по 05 листопада 2020 року та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
08 лютого 2021 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав заяву про усунення недоліків.
Заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовував тим, що строк на апеляційне оскарження, а саме за період з 03 листопада 2020 року по 05 листопада 2020 року пропущено з поважної причини, адже неможливість вчинення процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а саме: зміна режиму роботи працівників банку - перехід на дистанційну роботу для частини працівників, обмеження чисельності працівників, що здійснюють обробку та відправку кореспонденції задля зменшення контактів з іншими особами та дотримання карантинних заходів.
Враховуючи зазначене та положення ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя, а також беручі до уваги незначний період прострочення подання скарги в умовах карантину АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд визнати причини пропуску строку подання апеляційної скарги поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Вважаю, що зазначені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» причини пропуску строку є неповажними виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання від 21 лютого 2020 року, рішення ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 54).
Повний текст рішення складено 21 лютого 2020 року.
01 жовтня 2020 року представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Арзієва В.В. отримала копію повного тексту оскаржуваного рішення, що підтверджується її особистим підписом у довідковому листі до справи.
Виходячи з дати отримання апелянтом повного тексту рішення, останнім днем подання апеляційної скарги на зазначене рішення є 02 листопада 2020 року.
Апеляційна скарга подана до суду 05 листопада 2020 року.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважав поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги до 02 листопада 2020 року (включно).
На обґрунтування поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги у період з 03 листопада 2020 року по 05 листопада 2020 року позивач вказував на те, що строк пропущено з поважної причини, оскільки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відбулася зміна режиму роботи працівників банку - перехід на дистанційну роботу для частини працівників, обмеження чисельності працівників, що здійснюють обробку та відправку кореспонденції задля зменшення контактів з іншими особами та дотримання карантинних заходів.
Разом з тим, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не було надано доказів на підтвердження того, що в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» приймалися будь-які накази про перехід на дистанційну роботу для частини працівників банку та щодо обмеження чисельності працівників, що здійснюють обробку та відправку кореспонденції.
При цьому, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів.
А відтак, наведені позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у заяві причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що визначені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими, неповажними, оскільки заявником не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України» заява №15123/03, § § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» заяви, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Згідно з ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк , визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, вважаю, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя: Борисова О.В.