08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 362/7421/19
провадження №22-ц/824/1553/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року /суддя Кравченко Л.М./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач звернулась з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 153 155,86 грн. та понесених нею судових витрати по справі.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 92-94/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, постановивши нове яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що оскаржене рішення суперечить правовим позиціям, що висловлені Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 та Верховним Судом у справі № 597/1070/15-ц від 06.06.2018. На підставі довіреності від 22 травня 2019 року позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися транспортним засобом марки «Toyota FT Cruiser», номер державної реєстрації НОМЕР_1 . Також цією довіреністю надано право позивачу, за необхідності продати, обміняти, здавати в оренду транспортний засіб, отримувати страхове відшкодування в результаті дтп тощо. Особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, що узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 03.12.2014 року № 6-183цс14, у постанові від 11.10.2017 року (справа №753/2541/16-ц) та у постанові від 06.06.2018 року (справа №597/1070/15-ц). Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Отже, враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимоги, оскільки відповідно до вищезазначених норм права, позивач у момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказувала на те, що дтп трапилась 05.05.2019 р., довіреність на розпорядження автомобілем видана 22.05.2019 р., через 17 днів після скоєння дтп. На якій правовій підставі на момент дтп ОСОБА_1 керувала автомобілем, що належить на праві власності ОСОБА_5 невідомо. Наголошувала також і на тому, що у довіреності, право на звернення до суду за якою обґрунтовує позивач, відсутнє право на звернення до суду від імені власника з вимогою про відшкодування шкоди, а тому судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 05.05.2019 р. о 16-40 год. на 150 км + 255 м а/д Київ-Одеса ОСОБА_3 керував автомобілем марки Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_2 та допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Fj Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
На момент ДТП автомобіль «Toyota Fj Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 був у розпорядженні ОСОБА_1
ОСОБА_5 оформлена нотаріально посвідчена довіреність ННЕ 285368 на ОСОБА_1 22.05.2019 р. (а.с. 8).
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2019 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9-10).
Автомобілі на момент ДТП застраховані не були.
Внаслідок зіткнення автомобіль марки «Toyota Fj Cruiser» отримав механічні ушкодження, та як вбачається зі звіту про оцінку №МК0065_19_FO_АА3595НІ, виданого Українським центром після аварійного захисту «Експерт-сервіс авто» від 01.11.2019 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Fj Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_5 , становить 153 155, 86 грн. (а.с. 11-43).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 3 ст. 386 та ст. 396 ЦК України про те, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди; особа. яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
Відповідно до частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
До матеріалів справи позивачем долучено Довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за №1891 від 22.05.2019 р., якою позивач обґрунтовує свої повноваження для звернення до суду. Як вбачається з вказаної довіреності, вона датована 22.05.2019 р., а ДТП трапилась 05.05.2019 р., що свідчить про те, що на момент вчинення ДТП вказаної довіреності не було, а матеріали справи не містять інформації, на якій правовій підставі позивач керував транспортним засобом та які повноваження відносно автомобіля мав.
Крім того, з огляду на зміст матеріалів справи не вбачається яким речовим правом був наділений позивач на момент скоєння ДТП. Довіреність видана на позивача також не зазначає речового права позивача, передбаченого нормами права, яке б надавало йому повноваження звертатись з позовом до суду на захист порушеного права, оскільки позивач не має права володіння автомобілем, а лише право розпорядження ним та його експлуатацію. Виходячи з цього позивач є розпорядником автомобіля, а не його володільцем.
З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, про те, що довіреність видана ОСОБА_5 на ОСОБА_1 надає право на звернення до суду та отримання відшкодування за дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась до її видачі, колегією суддів відхиляються, як такі, що зводиться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 05.05.2019 р., ОСОБА_5 не було уповноважено розпоряджатися та експлуатувати автомобіль, тому правової підстави, на які ОСОБА_1 могла б отримати відшкодування за шкоду, завдану в дтп не існувало на момент дтп, як вірно встановлено судом першої інстанції.
Більше того, довіреністю передбачено право ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_5 у відповідних органах, в органах нотаріату, на підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питану, пов'язаних з купівлею, реєстрацією (постановки на облік) придбаного транспортного засобу у відповідних органах, а після реєстрації транспортного засобу в установленому законом-порядку - отримати виписаний (оформлений) на його ім'я документ, що засвідчує його право власності на ТЗ, отримати державні номерні знаки, одержувати оформлені в митному органі посвідчення чи інші документи, сплачувати у разі необхідності митні та інші збори, проводити експертизу та звірку агрегатів транспортного засобу, сплачувати належні з мене платежі, а також вчиняти всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності./а.с. 8 зворот/
Жодних повноважень на представництво інтересів в судах ОСОБА_1 не надано.
Правові позиції, на які посилається апелянт, стосуються інших правовідносин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: