08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 755/5532/20
провадження №22-ц/824/963/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник стягувача ОСОБА_1 ,
представник боржника ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року /суддя Гаврилова О.В./
у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (місто Київ) Колесника Василя Васильовича, стягувач - ОСОБА_3 , -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник боржника ОСОБА_4 - адвокат Сіваченко В.В. зі скаргою на дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника Василя Васильовича.
Згідно заявлених вимог, представник скаржника просив: визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В., вчинені в межах виконавчого провадження №60571240, які полягали у неправомірному прийнятті та видачі стягувачу ОСОБА_3 акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року; зобов'язати головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В. скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року, винесенні в рамках виконавчого провадження № 60571240; визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В., в рамках виконавчого провадження № 60571240, яка полягає у не надсиланні рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В. надіслати рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_4 постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року вимоги скарги задоволено частково. Вирішено визнати дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Колісника Василя Васильовича щодо прийняття акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та видачі його стягувачу ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження №60571240 - неправомірними. Визнати дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Колісника Василя Васильовича щодо винесення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та видачі його стягувачу ОСОБА_3 , в межах виконавчого провадження №60571240 - неправомірними. Зобов'язати головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Колісника Василя Васильовича в межах виконавчого провадження №60571240 скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року. В іншій частині заявлених вимог - відмовлено. /т. 3 а.с.60-70/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що нерухоме майно, що підлягало реалізації та передано стягувачу є предметом іпотеки, тому державний виконавець правомірно керувався положеннями ст. 49 ЗУ «Про іпотеку». Наголошував, що суд першої інстанції не звернув уваги на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 26.02.2019 р. у справі №910/3507/18 щодо способів захисту прав власності. Вказував, що оскільки наявний спір про право власності між боржником і стягувачем, він не може переглядатись у порядку провадження за скаргою на дії державного виконавця чи іншої посадової особи, діяльність якої оскаржується, оскільки ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред'явлений позов із залученням стягувача і державного виконавця.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що суд першої інстанції правомірно послався на неможливість застосування до даних правовідносин ст. 49 ЗУ «Про іпотеку». Державний виконавець, в порушення ч. 1 ст. 61 та ч. 9 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» передав майно стягувачу за ціною перших електронних торгів, в той час як ч. 9 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», якою керувався державний виконавець не надавала йому такого права. В частині посилання апелянтом на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 31.10.2018 р. по справі №727/10722/14-ц, наголошував, що відносини не є подібними, прилюдні торги призначались чотири рази, предметом справи було визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічне стосується і посилання на справу №910/3507/18.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 11 листопада 2020 року стягувач ОСОБА_3 звернувся до Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчого листа №755/9917/15-ц ( т.2, а.с. 3).
11 листопада 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №60571240 (т. 2, а.с. 62).
12 листопада 2020 року державним виконавцем направлено копію постанови про відкриття провадження ОСОБА_4 (номер поштового відправлення 0870005419462) (т.1, а.с.86).
28 листопада 2019 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Колісником В.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: домоволодіння: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером: 3223155400:05:028:0148, площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 69-70).
20 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (т.2, а.с.75-76).
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку житлового будинку, загальною площею 193,30 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:028:0148, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , від 20 грудня 2019 року, вартість об'єкта оцінки становить 3 389 700,00 грн, з яких 2 882 620,00 грн вартість житлового будинку; 507 080,00 грн вартість земельної ділянки (т.2, а.с. 78-79)
15 січня 2020 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельну ділянку, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3223155400:05:028:0200 (т.2, а.с. 91-93).
03 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (т.2, а.с.110-111).
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,0160 га кадастровий номер 3223155400:05:028:0200, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , від 04 лютого 2020 року, вартість об'єкта оцінки становить 210 180,00 грн (т.2, а.с.112-113).
10 березня 2020 року, згідно з протоколом № 468903, електронні торги з реалізації майна боржника - іпотеки: житловий будинок, загальною площею 193,3 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0388 га, К/Н 3223155400:05:028:0148, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів (т.2, а.с.124).
10 березня 2020 року стягувач ОСОБА_3 звернувся до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) із заявою про зарахування придбання ним предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку забезпечення вимог в рахунок ціни майна (т.2, а.с. 123).
12 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, відповідно до яких в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 755/9917/15-ц від 08 липня 2019 року передано стягувачу ОСОБА_3 домоволодіння: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 193,3 кв.м.; земельна ділянка з кадастровим номером: 1223155400:05:028:148, площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.14-15, 16-17; т.2, а.с. 128-129, 130-131).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2020 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:05:028:0148 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; за будинком 03 квітня 2008 року зареєстровано запис про іпотеку на підставі повідомлення про реєстрацію іпотеки (т. 3, а.с. 31-33).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 3223155400:05:028:0148 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , відомості щодо реєстрації іпотеки та обтяження земельної ділянки відсутні (т. 3, а.с. 34-36).
Частково задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції вірно керувався ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» яка передбачає, що якщо торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, державний виконавець відповідно до положень ч.5 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був нереалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставити на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повинен був повідомити про це стягувачу і запропонувати йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ЗУ «Про виконавче провадження», яким встановлений порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, є спеціальним законом, яким у своїй діяльності керується державний виконавець при примусовому виконанні судових рішень.
З виконавчого листа №755/9917/15-ц, виданого 08 листопада 2019 року, що перебуває на виконанні в Обухівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №60571240 вбачається, що за рішенням суду солідарно стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) борг по кредитному договору від 03 квітня 2008 року №223354238 у сумі: прострочена заборгованість по кредиту - 130 936,89 доларів США, заборгованість по відсоткам - 10 326,91 доларів США, пеню у розмірі 238 400,00 грн.
Отже, у вказаному рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не йдеться, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст.49 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колісника В.В. порушено процедуру при винесенні постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та прийняття акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та їх видачі стягувачу ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження №60571240.
Оскільки державна реєстрація права власності за стягувачем житлового будинку та земельної ділянки відбулась після звернення боржника з даною скаргою до суду, відкриття провадження у справі та прийняття цієї справи до свого провадження, суд першої інстанції вважав належним обраний скаржником спосіб захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги про неналежність способу захисту порушеного права, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки 17.06.2020 р. право власності на передане нерухоме майно зареєстровано за стягувачем, після звернення зі скаргою на дії державного виконавця.
Таким чином, суд першої інстанції вірно врахував належний спосіб захисту порушеного права скаржника на момент звернення зі скаргою 15.04.2020 р.
Саме в процесі розгляду скарги, стягувач здійснив реєстрацію права власності, а тому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що такі вимоги повинні розглядатись у позовному провадженні щодо оспорення саме права власності на нерухоме майно а не шляхом визнання дій державного виконавця неправомірними і скасуванням проміжних рішень державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги, про правомірність дій державного виконавця та те, що нерухоме майно, що підлягало реалізації та передано стягувачу є предметом іпотеки, були предметом розгляду судом першої інстанції, висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: