Справа № 761/23622/19 Головуючий в суді І інстанції Осаулов А. А.
Провадження № 22-ц/824/1139/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
04 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року, шляхом накладення арешту на 12/100 та 17/100 частин об'єкту нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які дії з реєстрації права власності на приміщення, що розташовані на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні цієї заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись із ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що місцевим судом не було належним чином досліджено предмету спору та не враховано, що обставини, які були підставою для вжиття заходів забезпечення позову, змінилися, оскільки між сторонами відсутній спір, а також відсутнє порушене право позивача, тому, на його думку, висновок суду про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову є необґрунтованим.
Інші учасники справи належним чином повідомлялися про розгляд справи, своїм правом на відзив не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір, розгляд справи триває, обставини, що зумовили застосування забезпечення позову, не змінилися, а отже продовжує існувати реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відтак і потреба у застосуванні заходів забезпечення позову не відпала.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними, а саме договорів дарування між відповідачами, а саме приміщень цокольного поверху будинку АДРЕСА_1 , а також про усунення перешкод у користуванні вказаними приміщеннями цокольного поверху та зобов'язання вчинити дії щодо усунення таких перешкод у користуванні майном.
Ухвалою суду Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на 12/100 частин об'єкту нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 , на підсобні та нежитлові приміщення, що знаходяться на цокольному поверсі вказаного житлового будинку, а саме: приміщення 1 - сходи, площею 17,6 кв.м., приміщення 1а - підсобна, площею 16, 9 кв.м. - позначене як «Кухня»; приміщення 8 - басейн, площею 118 кв.м. - фактично має площу 116, 8 кв.м.; приміщення 8а - підсобна, площею 2,5 кв.м.; приміщення 9 - санвузол, площею 3,2 кв.м. - фактично має площу 6, 0 кв.м.; приміщення 9а - підсобна, площею 1, 6 кв.м.; приміщення 10 - сауна, площею 6,3 кв.м.; приміщення 11 - більярдна, площею 66,0 кв.м., приміщення 12 - кухня, площею 12,3 кв.м. - позначене як «Топочна»; приміщення 13 - санвузол, площею 1,8 кв.м., також накладено арешт на 17/100 частин об'єкту нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: на 3/4 частини приміщення 4 - гараж, 9/10 частин приміщення 65 - коридор та МЗК 3/10 частин приміщення 14 - сходової клітини, 43/100 частини приміщення 34 - сходової клітини, 39/50 частин приміщення 55 - сходової клітини, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з реєстрації права власності на відповідні приміщення, що розташовані на цокольному поверсі спірного будинку.
Мотивуючи свою заяву про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що змінились обставини, що зумовили застосування заходів забезпечення позов, між сторонами відсутній спір, оскільки кожному співвласнику надано у користування конкретні приміщення, що відповідають їх часткам, тому, на його думку, права позивача в не порушуються.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову, в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Відповідно до ст.ст. 2, 13 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявник не навів належних доказів того, чим саме порушуються його права цими заходами забезпечення позову у вигляді арешту на відповідні приміщення будинку, при цьому між сторонами наявний спір щодо договору дарування приміщень у цьому будинку та усунення перешкод у користуванні цим майном, і обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, тому місцевий суд постановив обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Доводи апелянта про те, що місцевий суд не дослідив обставин, на які він посилався, зокрема щодо відсутності спору між сторонами та відсутності порушених прав позивача у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки вони були предметом розгляду суду першої інстанції, який надав їм оцінку та їх обґрунтовано спростував, крім того заходи забезпечення позову є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, тому ці доводи не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: