№ справи: 752/540/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1241/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
04 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 ,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Шипілова Олександра Вікторовича на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2020 року,
встановив:
у лютому 2020 року заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що на виконанні у Голосіївському районному відділі ДВС ГТУЮ м.Києва перебуває виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 09 грудня 2019 року між ним та ПАТ «Дельта банк» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого заявник набув право вимоги до вказаного боржника.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2020 року заяву було задоволено та замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк».
Не погоджуючись із ухвалою, представник ОСОБА_1 - Шипілов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року було задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №11394888000 від 25 вересня 2008 року в розмірі 929 539 грн. 86 коп. Вказане рішення апеляційного суду було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2015 року.
У лютому 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування заяви зазначав, що 09 грудня 2019 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір №2098 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого заявник отримав в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11394888000 від 25 вересня 2008 року, що підтверджується Додатком до договору.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2020 року заяву було задоволено та замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк».
Вирішуючи питання про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а тому слід замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк».
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі боржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом, а заміна сторони на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Положеннями ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Доводи скаржника про те, що судом не було з'ясовано в якому обсязі заявнику було передано право вимоги, що на його думку є підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки доказів про те, що рішення суду у вказаній справі було боржниками виконане в повному обсязі або частково ОСОБА_1 , до суду не надано, як і доказів про те, що право вимоги банком було відступлено заявнику не в повному обсязі.
З наданої до суду першої інстанції копії Додатку до Договору про відступлення права вимоги вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 було передано заявнику за кредитним договором №11394888000 від 25 вересня 2008 року, а загальний розмір заборгованості вказаний - 5 953 224 грн. 06 коп. Зазначення банком вказаного розміру заборгованості у додатку до договору не впливає на висновок суду про наявність підстав для заміни сторони у даній справі, а дійсність вказаної заборгованості в даному випадку судом не встановлюється, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 929 539 грн. 86 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний кредитний договір укладався апелянтом з ПАТ «УкрСиббанк» в доларах США, а судом першої інстанції не з'ясовані вказані обставини, також є безпідставними, оскільки заборгованість з ОСОБА_1 була стягнута на користь ПАТ «Дельта Банк», а сума заборгованості визначена у гривні. Пред'явлення вимог про заміну сторони у виконавчому провадженні не є підставою для перегляду рішення суду, ухваленого по суті позовних вимог.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду у вказаній справі, оскільки право нового кредитора замінити сторону виконавчого провадження не ставиться у залежність від наявності відкритого виконавчого провадження, а за змістом статті 442 ЦПК України її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження власних тверджень про відсутність відкритого виконавчого провадження у справі представником скаржника - адвокатом Шипіловим О.В. було надано до суду документи, який не стосується розгляду даної справи, а саме - копію картки атестованого судового експерта Вавілової В.В. (а.с.174).
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема розгляд справи за відсутності учасників справи, також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції було здійснено виклик учасників справи за адресами, зазначеними у заяві про заміну сторони виконавчого провадження, та які збігаються з адресами, зазначеними самим апелянтом ОСОБА_1 .
Також слід зазначити, що про розгляд справи судом апеляційної інстанції боржник ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення повідомлень на електронну адресу його представника - адвоката Шипілова О.В., яка була вказана в апеляційній скарзі, однак своїм правом на участь у судовому засіданні боржник та його представник не скористались.
Розгляд судом першої інстанції заяви про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності боржника ОСОБА_1 не призвів до порушення його прав, оскільки право на захист власних інтересів ним було реалізовано в ході апеляційного перегляду ухвали.
Положеннями статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шипілова Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2021 року.
Головуючий
Судді