Справа № 367/5788/20 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/542/2021 Доповідач ОСОБА_2
03 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за апеляційною скаргою прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 грудня 2020 року про умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк 1 рік 15 днів засудженого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2015 за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02.03.2016 вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2015 залишено без змін, зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення у період з 27.07.2015 до моменту набрання вироком законної сили, в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,
який з 31.07.2015 року утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор» та з 26.04.2016 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Бучанська виправна колонія (№85)», -
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 грудня 2020 року ОСОБА_8 звільнено умовно-достроково на невідбутий строк покарання - 1 рік 15 днів.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений ОСОБА_8 свою вину у вчиненому визнав, за період відбування покарання в Державній установі «Бучанська виправна колонія № 85» характеризувався позитивно, режим відбування покарання порушував, за що мав 2 дисциплінарних стягнення, які погашені у встановленому законом порядку та 1 стягнення було скасовано наказом 209/аг19 від 25.11.2019. Про прибуттю в установу був працевлаштований на виробництві установи по виготовленню причепів ТОВ «АВТО-СТЕН», за що має 6 заохочень. У відношенні до представників адміністрації установи поводить себе стримано. На заходи виховного та профілактичного характеру не завжди реагує, але належні висновки робить. Правил санітарної та особистої гігієни дотримується завжди, охайний. Соціально-корисні зв'язки підтримує шляхом листування, за характером скритний, спокійний.
Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_8 , який відбув 2/3 строку покарання, мав 6 заохочень з 2016 року, погашені та скасовані стягнення, своїм сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08.12.2020 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про доведеність засудженим своєю поведінкою та ставленням до праці, під час відбування покарання, свого виправлення та можливість його умовно-дострокового звільнення є передчасним, оскільки на думку апелянта епізодичне залучення засудженого до суспільно-корисної праці, вживання спиртних напоїв під час відбування покарання та стійка злочинна спрямованість засудженого у своїй сукупності не можуть свідчити про стійку правослухняну поведінку засудженого під час всього періоду відбування покарання, а отже і доведеність засудженим свого виправлення та можливість його умовно-дострокового звільнення.
Також апелянт вказує, що відповідно до наданої адміністрацією установи характеристики засуджений ОСОБА_8 у жодній з програм диференційованого виховного впливу участі не приймає, що свідчить про відсутність стійкої самокерованої правослухняної поведінки засудженого упродовж всього періоду відбування покарання та небажання стати на шлях виправлення.
Крім того, на переконання апелянта, у разі звільнення засудженого умовно-достроково, це не справлятиме виховному і запобіжному впливу як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття засудженим відповідного строку покарання, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2015 ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02.03.2016 зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення у період з 27.07.2015 до моменту набрання вироком законної сили, в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
08.09.2020 засуджений ОСОБА_8 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Суд першої інстанції при розгляді клопотання ОСОБА_8 , всупереч твердженням апелянта, ретельно та належним чином перевірив доводи клопотання щодо наявності підстав, передбачених ст. 81 КК України для його умовно-дострокового звільнення. Так, судом першої інстанції під час судового розгляду було досліджено матеріали особової справи засудженого, заслухана думка засудженого ОСОБА_8 , прокурора і представника колонії, та прийнято обґрунтоване рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
При цьому, судом першої інстанції було враховано, що засуджений ОСОБА_8 станом на час розгляду справи відбув 2/3 частини строку покарання, тобто необхідний для умовно-дострокового звільнення строк, передбачений ч.3 ст.81 КК України,визнавав свою вину, за період відбування покарання характеризувався позитивно, за порушення режиму відбування покарання мав 2 дисциплінарних стягнення, які погашені у встановленому законом порядку та 1 стягнення було скасовано наказом 209/аг19 від 25.11.2019, по прибуттю в установу був працевлаштований на виробництві установи по виготовленню причепів ТОВ «АВТО-СТЕН», за що має 6 заохочень, не завжди реагує на заходи виховного та профілактичного характеру але належні висновки робить, правил санітарної та особистої гігієни дотримується завжди, охайний, соціально-корисні зв'язки підтримує шляхом листування, за характером скритний, спокійний, у відношенні до представників адміністрації установи поводить себе стримано, що свідчить про його виправленнята перевиховання.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неналежне врахування судом першої інстанції даних про поведінку засудженого ОСОБА_8 , який під час відбування покарання вживав спиртні напоїв та епізодично залучався до суспільно-корисної праці, на переконання колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки засуджений ОСОБА_8 по прибуттю в установу був працевлаштований на виробництві та згідно довідки виконуючого обов'язки начальника ДУ «Бучанська ВК (№85)» станом на 22.09.2020 продовжував працювати, за що в період з 2016 по 2020 роки мав шість заохочень ( за сумлінну поведінку та ставлення до праці), а накладене на засудженого ОСОБА_8 стягнення за вживання спиртного, наказом 209/аг19 від 25.11.2019 було скасовано.
Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що не участь засудженого ОСОБА_8 у програмах диференційованого виховного впливу свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, оскільки не участь засудженого у програмах виховного впливу сама по собі не може свідчити про його небажання стати на шлях виправлення, а також не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, враховуючи засуджений ОСОБА_8 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів ту обставину, що став на шлях виправлення та перевиховання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлена судом ухвала щодо ОСОБА_8 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення поданої апеляційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 грудня 2020 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 на невідбутий строк 1 рік 15 днів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4