Справа № 11-cc/824/1155/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 761/42348/20
02 лютого 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.01.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 05.03.2021 року включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу з доповненнями, у якій просив ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.01.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник стверджує, що оголошена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою та фактично ґрунтується на припущеннях. Зазначені у клопотанні обставини підозри не мають місце та не підтверджуються достатньою сукупністю даних, наданих слідчим. Відсутні будь-які докази на підтвердження причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень.
Крім того, захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не перевірено обставин, які би свідчили про продовження існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України та виправдовували б подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. Зокрема, підозрюваний не перешкоджав та не перешкоджає досудовому розслідуванню, надає усі необхідні показання та не має наміру ухилятися від слідства.
На думку сторони захисту, із наданих органом досудового розслідування матеріалів не вбачається необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В доповненнях до апеляційної скарги, захисник зазначає, що слідчим суддею не надано оцінки даним, наданим органом досудового розслідування на підтвердження обґрунтованості підозри.
Слідчим суддею безпідставно не було досліджено докази, надані стороною захисту, які свідчать про непричетність ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, захисник зазначає, що ризики, на які посилається орган досудового розслідування у поданому клопотанні та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами, наданими органом досудового розслідування, мають ряд протиріч, та ґрунтуються на припущеннях
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів, наданих до апеляційного суду вбачається, що слідчим управлінням ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020100080004283 від 13.11.2020 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України.
13.11.2020 року ОСОБА_7 на підставі ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України.
13.11.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України.
14.11.2020 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
04.01.2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100080004283 від 13.11.2020 року до п'яти місяців.
31.12.2020 року старший слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.01.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 05.03.2021 року включно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, на думку колегії суддів, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя, дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому доводи захисника про те, що слідчим суддею не надано належної оцінки доказам є необгрунтованими.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Згідно повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 13.11.2020 року, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких останній підозрюється, а тому доводи сторони захисту про те, що підозра є необґрунтованою та фактично ґрунтується на припущеннях, слід визнати безпідставними.
Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, слідчий суддя зазначив, що з огляду на надані органом досудового розслідування матеріали та зазначені обставини, є достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час, а тому доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими. З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується.
Крім того, як вбачається з журналу судового засідання, слідчим суддею було досліджено усі, надані до суду матеріали, зокрема і ті, які просив долучити захисник, на підставі яких і було прийнято відповідне рішення, а тому доводи захисника про те, що слідчим суддею безпідставно не досліджено надані ним матеріали не можуть бути прийняті колегією суддів.
Слідчим у поданому клопотанні зазначено, що завершити досудове розслідування до залічення строку дії попередньої ухвали не представляється можливим, у зв'язку з необхідністю проведення значної кількості слідчих (розшукових) дій та прийнятті процесуальних рішень, зокрема: призначення судово-медичної експертизи, завершення проведення судово-медичної експертизи, завершення проведення трьох судових балістичних експертиз, завершення проведення експертизи документів, вилучених в ході затримання підозрюваних, завершення проведення молекулярно-генетичних та дактилоскопічних експертиз, завершення проведення телекомунікаційної експертизи, завершення проведення тимчасових доступів до речей і документів, відповідно до ухвал слідчих суддів, здійснення детального аналізу вилученої за результатами проведення тимчасового доступу інформації про абонентські з'єднання абонентів, складення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність у проведенні яких виникне в ході досудового розслідування.
Водночас, орган досудового розслідування стверджує, що вказані у клопотанні слідчі, процесуальні дії мають суттєве значення для встановлення істини у цьому провадженні.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема, його вік та стан здоров'я, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, слідчий суддя, всупереч доводам захисника, навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Врахувавши встановлені підстави, а також конкретні обставини кримінальних правопорушень, слідчий суддя постановив правильне рішення, не визначивши ОСОБА_7 заставу в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що останній підозрюється у вчиненні замаху на вбивство.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він, всупереч доводам захисника, довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 05 березня 2021 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3