Справа № 752/12556/20 Головуючий в суді І інстанції - Дідик М.В.
Провадження № 33/824/31/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
01 лютого 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Ганжа В.В.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Ющенка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,-
11 червня 2020 року о 16 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 , в м. Києві по пр-ту В. Лобановського, 123, керував мопедом «Ямаха», без реєстраційного номера, не маючи права керування таким транспортним засобом, маючи при цьому ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувану постанова ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню. Судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин справи і тим саме позбавлено ОСОБА_1 права на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Так, апелянт звертає увагу на те, що відеозапису, який міститься в матеріалах провадження, зафіксовано лише факт проходження огляду на стан сп'яніння, проте не зафіксовано факту пояснень ОСОБА_1 працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом, оскільки останній перебував у неробочому стані.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника Ющенка Р.С., який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані частково.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 426249 від 11 червня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1
- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 11 червня 2020 року о 17 год. 10 хв. від проходження огляду на стан сп'яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 4);
- відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, водію було роз'яснено порядок проходження огляду у медичному закладі або особа має право відмовитись від огляду. На що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, в подальшому були запрошені свідки і в їх присутності водій також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що він не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Так, безпосередньо в суді апеляційної інстанції був переглянутий відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому відображений факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, з даного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 8.05.1993 р № 340, посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, суддя не звернув уваги на те що ОСОБА_1 не отримував національного посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, а тому і не може бути позбавлений даного права. Тому постанова в цій частині підлягає зміні, а саме виключенню з резолютивної частини рішення суду про накладення стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до положень ст.222 КУпАП підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч.2 ст.126 КУпАП, належить до органів Національної поліції, а не районним у містах судам (суддям). Тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, а матеріали провадження щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, направленню до органів Національної поліції для розгляду.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 встановлені деякі порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови Голосіївського районного суду від 17 серпня 2020 року рішення суду про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постанову Голосіївського районного суду від 17 серпня 2020 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати.
Матеріали провадження щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП направити до органів Національної поліції для розгляду по суті.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко