Єдиний унікальний номер справи: 766/4327/20
Номер провадження: №22-ц/819/289/21
18 січня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кутурланової О.В.,
суддів: Майданіка В.В.,
Орловської Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Зуб І.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 січня 2020 року по вул.Зала Егерсег сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ніссан Алмера, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності, та автомобіля Тойота Тундра, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої належний позивачу транспортний засіб зазнав суттєвих ушкоджень.
Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини відповідача, цивільна відповідальність якого застрахована, однак страховою компанією лише частково відшкодовано завдані ДТП матеріальні збитки у сумі 9100 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 18264 грн, оскільки згідно розрахунку спеціалізованого центру з ремонту транспортних засобів вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 27364 грн.
Крім того, посилаючись на те, що внаслідок ДТП він зазнав і моральних страждань, позивач просив суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 7000 грн.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог щодо розміру заподіяної матеріальної та моральної шкоди та відсутності обґрунтування наявності підстав її стягнення саме з відповідача, як винної у ДТП особи, у той час, як його цивільна відповідальність застрахована, страхове відшкодування страховиком виплачене, а заявлена до стягнення сума відшкодування не виходить за межі ліміта відповідальності страховика.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених у справі доказах, встановлених фактичних обставинах справи та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу положень ч.2 ст.1187 та п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України слід дійти висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля Ніссан Алмера, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02 січня 2020 року о 14 год 30 хв. по вул. Зала Егерсег в м.Херсоні відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ніссан Алмера, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля Тойота Тундра, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої належний на праві власності позивачу автомобільотримав механічні ушкодження.
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що під час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована СК «Альфа-Гарант» згідно полісу АО 5925848, у якому визначено період його дії з 26.10.2019 року по 25.10.2020 року.
02 березня 2020 року СК «Альфа-Гарант» здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 9101,68 грн, що вбачається з наданої позивачем копії виписки по картрахунку за 02.03.2020 року (а.с.8).
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-000280 від 05 лютого 2020 року, сума ремонту пошкоджень власнику транспортного засобу Ніссан Алмера, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 27364,00 грн (а.с.9), при цьому платником зазначено не позивача, а ОСОБА_3 .
Отже, приймаючи до уваги, що у справі відсутній протокол огляду транспортного засобу з детальним описом пошкоджень, при цьому суду не надавався висновок авто-товарознавчої експертизи щодо розміру матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, а виписаний на іншу особу рахунок-фактура не є беззаперечним доказом того, що перераховані у ньому ремонтні роботи мають бути проведені саме у зв'язку з ДТП і не пов'язані з необхідністю проведення іншого, не пов'язаного з ДТП ремонту автомобіля позивача, 2008 року випуску, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності належних, достовірних та беззаперечних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
При цьому судом вірно зазначено, що з огляду на проведення позивачу страхової виплати, з розміром якої він погодився та за відсутності відомостей щодо звернення до страховика з вимогами про відшкодування всієї заявленої у позові суми, як і відомостей про розмір франшизи за договором страхування, звернення до винуватця ДТП є передчасним.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять посилання на нові засоби доказування у справі, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим відсутні визначені ст.376 ЦПК України підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку із чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складання повного тексту постанови 29 січня 2021 року.
Головуючий О.В. Кутурланова
Судді: В.В. Майданік
Н.В.Орловська