Єдиний унікальний номер справи: 647/1385/20 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/288/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.317, ч.2 ст.317, ч.2 ст.309 КК України
10 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні матеріали кримінального провадження №12020230090000178 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 13.01.2021 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317, ч.2 ст.317, ч.2 ст.309 КК України, -
Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.317, ч.2 ст.317, ч.2 ст.309 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 березня 2021 року включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає зазначену ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, просить ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 13 січня 2021 року скасувати та постановити нову, змінивши застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що прокурором не наведено доказів, що саме на території Західної України перебував обвинувачений, оскільки обвинувачений зауважував, що за межі Бериславського району не виїжджав через відсутність коштів, а про призначені судові засідання йому не було відомо, крім того, тривалий час обвинувачений проживає на території м.Берислав, має тут постійне житло, за межі області не виїжджатиме до розгляду обвинувального акту, має намір офіційно працевлаштуватись. Також, прокурором не доведено обґрунтованість підозри та обставин, що свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не наведено будь-яких обставин, які б вказували на наявність ризиків, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу, а також на ті обставини, що зменшують ці ризики.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317, ч.2 ст.317, ч.2 ст.309 КК України, постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховатись від суду, суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, один з яких відноситься до тяжких, за яке передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, особу обвинуваченого, який за місцями проживання характеризується негативно та посередньо, постійного місця проживання не має, часто їх змінює, не має родини та постійного місця роботи, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, раніше судимий, прийняв до уваги те, що ОСОБА_7 тривалий період часу переховувався від суду, перебував у розшуку, тому, суд прийшов до правильного висновку про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим своїх обов'язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Саме застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З огляду на вищевикладене, твердження адвоката про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відмову в задоволенні клопотання, є непереконливими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Посилання в апеляційній скарзі адвоката про те, що прокурором не наведено доказів, що саме на території Західної України перебував обвинувачений, те, що тривалий час обвинувачений проживає на території м.Берислав, має тут постійне житло, те, що за межі області не виїжджатиме до розгляду обвинувального акту, має намір офіційно працевлаштуватись, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які давали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги адвоката про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, являються голослівними та спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги адвоката про відмову в задоволенні клопотання, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 13 січня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4