Єдиний унікальний номер справи : 487/739/20
Номер провадження : 11-кп/819/58/21 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія : ч.1 ст.187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2021 року лютого місяця 09 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар судового засідання: ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
Обвинуваченого: ОСОБА_7
Захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в залі Херсонського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019150030004740 від 23.12.2019, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.05.2015 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі, 22.09.2015 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70, ст.71 КК України на 3 роки 10 місяців позбавлення волі, звільнений 08.06.2018 з Бердянської ВК №77 умовно-достроково на строк 5 місяців 5 днів, визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.187 КК України на 3 роки позбавлення волі. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 24.12.2019 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання з 24.12.2019 року до набрання вироком законної сили з розрахунку день за день. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Судом встановлено, що 23.12.2019 року приблизно о 10.00 годині (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося можливим), ОСОБА_7 перебував у гаражному приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване на території гаражного кооперативу «Портовик» по вул. Заводська,47 в м. Миколаєві, де відпочивав разом із потерпілим ОСОБА_9 .
В ході відпочинку потерпілий ОСОБА_9 повідомив йому про те, що отримав пенсію та має намір здійснити велику кількість покупок. Одразу після цього у ОСОБА_7 виник злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 .
Так, 23.12.2019 року вже близько 17.00 години (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося можливим), ОСОБА_7 , перебуваючи у вищезазначеному гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном із застосування насилля, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих мотивів, наніс потерпілому ОСОБА_9 удар ліктем правої руки у ліву сторону обличчя, від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_9 намагався підвестися із землі, а ОСОБА_7 , незважаючи на це, наніс ОСОБА_9 ще один удар правою ногою в ліву частину голови.
Після вчинення зазначених злочинних дій ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 в сумі 300 гривень та автомагнітолою у корпусі сірого кольору вартістю 300 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 600 гривень.
Згідно висновку експерта у ОСОБА_9 мають місце тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носу, рваної рани правої вушної раковини, синців обличчя голови, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів. Дані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до звернення в лікарню - 23.12.2019. По ступеню тяжкості (кожне), дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. При нанесенні тілесних ушкоджень взаєморозташування потерпілого та нападника могло змінюватись. Потерпілому могло бути спричинено не менш ніж трьох ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше.
На вказаний вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає зазначений вирок суду незаконним і таким, який підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого внаслідок м'якості.
В обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що суд першої інстанції формально врахувавши ступень тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, не надав їм належної оцінки, що і потягло за собою безпідставне призначення покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст.187 КК України, суд послався на обставини, які він враховує при призначенні покарання, але належним чином не мотивував їх і не навів переконливих доказів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
Також суд не надав оцінку й відомостям про особу обвинуваченого. Зокрема, поза увагою суду залишено те, що ОСОБА_7 раніше двічі був судимий, в тому числі за корисливий злочин, внаслідок чого за останнім вироком йому було призначено покарання у виді реального позбавлення волі та в подальшому застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак на шлях виправлення він не став та знову вчинив умисний злочин.
Крім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 ніде не працював, не мав офіційних джерел існування, негативно характеризується і знову вчинив тяжкий корисливий злочин, що свідчить про стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого.
Не погоджується і з тим, що судом було враховано як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 його щире каяття, так як з матеріалів кримінального провадження не вбачається наявності у ОСОБА_7 належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки, її осуду, бажання виправити ситуацію, яка склалася. При цьому судом не взято до уваги та належним чином не оцінено той факт, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений не вживав заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Тобто, такого суб'єктивного ставлення до вчиненого, як щире каяття, в діях ОСОБА_7 не вбачається.
Просить повторно дослідити відомості щодо судимостей обвинуваченого, вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2020 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді 4 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, заслухавши сторони в судових дебатах, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.187 КК України, обґрунтовано доказами, які досліджено судом при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та ніким не оспорюються, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів вважає, що воно не відповідає вимогам ст.50, ст.65 КК України щодо його справедливості, необхідності і достатності.
Так, мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_7 за ч.1 ст.187 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі, суд першої інстанції послався на щире каяття, визнання вини обвинуваченим, а також на те, що потерпілий не має претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, та дійшов висновку про можливість призначити обвинуваченому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст.187 КК України.
Натомість, призначаючи обвинуваченому покарання судом першої інстанції не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який раніше судимий та характеризується негативно.
Крім того, суд належним чином не мотивував чому визнані ним обставини, які пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, що дають можливість призначити мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст.187 КК України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора та вважає їх обґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, у відповідності до вимог ст.50, ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, особу винного, який характеризується негативно, не працює, раніше двічі судимий, востаннє був звільнений умовно-достроково, але на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний тяжкий злочин, обставини, що пом'якшують покарання - каяття та визнання вини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі, яке буде достатнім та необхідним для його виправлення, а також запобіганню вчинення останнім нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання - скасувати. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді 4 років позбавлення волі
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3 (підпис) ОСОБА_4 (підпис)