Суддя першої інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
Україна
Іменем України
12 травня 2010 року справа № 2а-12282/09/1270
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.
при секретарі судового засідання Супруні О.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 06 жовтня 2009р.
у справі №2а-12282/09/1270 (суддя Солоніченко О.В. )
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Селянського фермерського господарства "Мрія"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2007р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009р. по справі №2а-12282/09/1270 в задоволені позову Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Мрія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2007р. в розмірі 11739,42грн. було відмовлено.
В апеляційній скарзі Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Представники позивача, відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Скаржник просив справу розглянути без його участі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наведений норматив для відповідача у 2007році складав 4 робочих місця.
Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У 2007р. на підприємстві відповідача замість 4 інвалідів працювало 3.
За приписами ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. № 314 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за приписами п.10 якого працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Позивачем не доведено факт направлення уповноваженими органами на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, так само як і не доведено безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, тобто випадки відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві відповідача не доведені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надавались позивачеві звіти за формами №3-ПН про наявність вакантних посад для інвалідів.
Листом Старобільського міського центру зайнятості від 24.02.2009 року № 28/4-644 було підтверджена участь представника відповідача у ярмарках вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, які проходили 23.03.07р., 21.06.07р., 20.09.07р., 01.11.07р.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.
Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009р. по справі №2а-12282/09/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009р. по справі №2а-12282/09/1270 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 травня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.