Головуючий у суді 1 інстанції - Островська О.П.
Суддя - доповідач - Міронова Г.М.
23 квітня 2010 року справа № 2а-23375а/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді -Міронової Г.М., суддів - Радіонової О.О., Яманко В.Г., при секретарі - Сухоцькій Д.Ю., за участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у справі 2а-23375а/09/1270 за позовом ОСОБА_2 до Головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Гальченко Людмили Дмитрівни про визнання дій щодо складання акту перевірки неправомірними,
У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що акт перевірки від 11.06.2008 року фактично складений без здійснення документальної перевірки, тобто з перевищенням відповідачем своїх повноважень. Доказів про ознайомлення та вручення позивачеві копії наказу та копії направлення на перевірку згідно положень ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не надано; наказ № 494 Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03.06.2008 року не містить підстав проведення перевірки; ніяких запитів до позивача від Ленінської МДПІ у м. Луганську не надходило, тому будь-яких правових підстав для проведення перевірки за п.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та складання акту перевірки не було. Також відповідачем не надано доказів проведення камеральної перевірки, яка є необхідною умовою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки та з урахуванням якої встановлюються законодавчо визначені межі перевірки, не надано доказів допуску до перевірки та доказів присутності позивача при перевірці. Із акту вбачається, що він підписаний тільки посадовою особою податкового органу і не містить даних про підпис платника податків. Замість примірника акту була одержана його копія в порушення п. 4.6 Порядку № 327.
Про причини непроведення перевірки у визначений наказом термін з 03.06.2008 року по 09.06.2008 року (у зв'язку з відсутністю платника) відповідач виклала в протоколі допиту її як свідка від 09.06.2008 року у кримінальній справі № 02/08/8008. Журнал відвідання СПД не містить даних про реєстрацію ревізора ОСОБА_4, оскільки перевірки 09.06.2008 року - 11.06.2008 року не проводилася. Просив визнати протиправними дії Головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську по складанню акта перевірки від 11.06.2008 року № 840/17-01/2793400972 щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року.
В остаточному варіанті позовні вимоги були визначені позивачем наступним чином: «визнати протиправними дії головного податкового ревізора-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську по складанню акту перевірки від 11.06.08 року № 840/17-01/2793400972 щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні. Надали пояснення стосовно того, що постановою від 28 січня 2010 року кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 358 Кримінального Кодексу України була припинена.
Відповідачі до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.
З огляду на приписи ч. 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів вважає за доречне підкреслити, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу..У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів законів України "Про державну податкову службу в Україні", «Про податок на додану вартість» та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 10 зазначеного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, які, зокрема:
1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;
8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сумм податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;
10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;
Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Згідно п.п 7.7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість ( до яких, власне, належить і позивач), об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позову, як на правову підставу послався на частини 6 і 8 статті 11 та статтю 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», вказавши, що підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у відповідача були і вона була здійснена належним чином, що підтверджується актом перевірки від 11.06.08 року № 840/17-01/2793400972.
Стосовно повноважень та компетенції Головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську ОСОБА_4 по складанню акта перевірки від 11.06.2008 року № 840/17-01/2793400972 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1.2, 1.3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних,виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Колегія суддів констатує, що головний державний податковий ревізор - інспектор Гальченко Л.Д. повноваження та компетенцію на складання акту перевірки мала, тому з огляду на обраний позивачем спосіб захисту позов з вимогами про визнання незаконними дій по складанню нею акту перевірки від 11.06.2009 року правильно залишений без задоволення судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив нормативно-правові акти, що регламентують спірні правовідносини, але не дав належної правової оцінки матеріалам справи в системному зв'язку із законодавством і вказав неправильні підстави для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів враховує той факт, що в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 постановою помічника прокурора Ленінського району м. Луганська Будагьянца Ю.Г. від 28 січня 2010 року про зміну обвинувачення в суді, з обвинувачення позивача у даній справі було виключено обвинувачення за ст..ст.15, 190 ч. 3 КК України; епізоди по ч. 1 і ч. 3 статті 358 КК України за листопад 2007 року і березень 2008 року в частині підробки і використання податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 року і березень 2008 року; виключено з обвинувачення позивача епізод за лютий 2008 року по ч. 3 статті 358 КК України. Підставою для прийняття прокурором вказаної постанови стали матеріали кримінальної справи і, зокрема, показання допитаної у якості свідка головного державного податкового ревізора - інспектора Гальченко Л.Д., яка підтвердила суду, що в дійсності вона документальних перевірок 12.02.08 та 11.06.08 року з виїздом за місцем мешкання ОСОБА_2 не проводила, хоча акти від цих дат оформила з викладенням в них порушень податкового законодавства для прийняття відповідних рішень з питань заявленого позивачем бюджетного відшкодування. В матеріалах кримінальної справи докази проведення невиїзних (камеральних) перевірок також відсутні.
З огляду на наведені докази, колегія суддів враховує факт недотримання ОСОБА_4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» в частині вказання на проведення документальної перевірки без фактичного виходу на місцезнаходженням платника податків та без витребування та вивчення первинних документів.
І саме ці підстави колегія суддів з огляду на приписи ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне зазначити в якості правової підстави для відмови у задоволенні позову. А стосовно дій ОСОБА_4 колегія суддів реагує окремою ухвалою.
Таким чином, апелянтом не було надано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані доводи апеляційної скарги.
Отже, суд першої інстанції частково неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм матеріального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення правової підстави для відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 201, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у справі 2а-23375а/09/1270 - змінити, виклавши мотивувальну частини постанови в новій редакції.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 30 квітня 2010 року.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: О.О.Радіонова
В.Г.Яманко