Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції - Кулешова Л.В.
Україна
Іменем України
23 квітня 2010 року № 2-а-1974/09/1215
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого Міронової Г.М.
суддів:
при секретарі
за участю відповідача Яманко В.Г., Радіонової О.О.
Сухоцькій Д.Ю.
ОСОБА_5 - особисто
ОСОБА_6
Лутугинського районного суду Луганської області
14 жовтня 2009 року
№ 2-а-1974/09/1215
ОСОБА_6
Лутугинської районної санітарно-епідеміологічної інспекції
визнання недійсним протоколу про порушення санітарних норм та постанови Лутугинської районної санітарно-епідеміологічної інспекції про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства
У травні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо складання протоколу про порушення санітарних норм та постанови про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до Лутугинської районної санітарно-епідеміологічної інспекції про визнання недійсним протоколу про порушення санітарних норм та постанови Лутугинської районної санітарно-епідеміологічної інспекції про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства відмовлено за необгрунтованістю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 квітня 2009 року о 8 годині 40 хвилин при проведенні перевірки додержання санітарних вимог на території Челюскінської селищної ради виявлені несанкціоновані звалища побутового сміття за адресою: вул. Калініна, 9,18, вул. Гагаріна, 1, на перехресті вул. 40 років Перемоги та вул. Гагаріна, вздовж дороги Лутугине-Біле /територія колишнього РСУ, автоколони № 2/, що є порушенням ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», про що було складено протокол № 016813 від 28 квітня 2009 року (а.с. 7). Постановою головного державного лікаря Лутугинського району ОСОБА_5 29 квітня 2009 року на голову Челюскінської селищної ради ОСОБА_6 накладено штраф в розмірі 425 грн. за порушення санітарного законодавства - п.6.7. «Санітарних правил додержання території населених місць» та ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Відповідно до приписів ст. 22 вищевказаного Закону, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
Згідно ст. 46 даного Закону, за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:
на посадових осіб - від одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що статтею 47 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства, а саме: Постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленного у встановленому порядку, і є обов'язковими для виконання.
Такі постанови можуть видавати:
1) головний державний санітарний лікар України, його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступники - за порушення, передбачені статтею 46 цього Закону;
2) інші головні державні санітарні лікарі та їх заступники - за порушення, передбачені частиною першою статті 46 та пунктами "б", "в", "г", "д", "е" частини другої статті 46 цього Закону;
3) інші посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби - за порушення, передбачені частиною першою статті 46 цього Закону.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 46 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Один примірник постанови про застосування фінансової санкції, передбаченої частиною другою статті 46 цього Закону, надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, відповідач діяв на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де, зокрема, зазначено: якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Слід зазначити, що дана норма Кодексу адміністративного судочинства України спрямована на дисциплінування осіб, які беруть участь у справі. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, відповідачем було надано належні докази щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вчинені ним дії.
Доводи апеляційної скарги стосуються взагалі не предмета спору, тому не заслуговують на увагу.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2009 року у справі № 2-а-1974/09/1215 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 28 квітня 2010 року.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: В.Г. Яманко
О.О. Радіонова