Суддя - доповідач - Міронова Г.М.
Головуючий у суду 1 інстанції -Ушаков Т.С.
Україна
Іменем України
23 квітня 2010 року справа № 2-а-704/09\1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Міронової Г.М.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
позивача
відповідача № 1 Радіонової О.О., Яманко В.Г.
Сухоцькій Д.Ю.
Авільцевої Г.І.- по довіреності;
Кудими В.О., Шуйського О.В. - по довіреності;
розглянувши
апеляційну скаргу
на постанову
від
у адміністративній справі
за позовом
до
про Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області
Луганського окружного адміністративного суду
13 жовтня 2009 року
№ 2-а-704/09
товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»
1. Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області
2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,
У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (надалі - ТОВ «Інтерпрокат») звернулося до суду із зазначеним позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області ( надалі - 1 відповідач), який було уточнено під час судового розгляду, оскільки протягом слухання справи були здійснення погашення деяких податкових платежів за рахунок суми стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим, станом на 07.08.2009 року позивачу не відшкодована сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в повному обсязі, у розмірі - 436,474 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року позов було задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів Закону України «Про податок на додану вартість».
У судовому засіданні представники відповідача - податкового органу, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:
1-м відповідачем у період з 26.03.2008 року по 04.04.2008 року була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за січень 2008 року, за наслідками якої складено акт № 934/23-31048718, в якому зазначено, що в порушення вимог п. 4.1, п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на суму 10782 грн.
Згідно узгодженої довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ТОВ «Інтерпрокат», залишок бюджетної заборгованості за звітний період станом на 07.08.2009 року становить 436,474 грн.
У апеляційній скарзі скаржником зазначено, що спірні суми не підтверджені зустрічними перевірками постачальників позивача по ланцюгу до кінцевого виробника, що перешкоджає наданню висновку щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до відшкодування, а саме, непідтверджені зустрічними перевірками взаємовідносини позивача з контрагентами позивача.
Проте, колегія суддів зазначає, що Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області всупереч виконання вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року за № 451/501/132 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2004 року за N 971/9570, не направила до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року ТОВ «Інтерпрокат».
Стосовно посилань відповідачів на вищезазначений нормативно-правовий акт, колегія суддів вважає за доречне звернути увагу сторін на те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів саме Закону України "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, доведених листом Державної податкової адміністрації України № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 року, на які посилається апелянт у вимогах щодо задоволення апеляційної скарги, підтверджена податковим органом, сума бюджетного відшкодування - це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, яка обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) чи позапланової виїзної документальної перевірки.
Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Крім того, слід зазначити, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобов'занням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку - ТОВ «Інтерпрокат» , не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача , суперечить вимогам чинного законодавства України.
Отже, як встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитись колегія суддів, сума бюджетного відшкодування, відповідно до позапланової виїзної документальної перевірки, за якої відповідачем складено вищевказані довідки, повинна вважатися підтвердженою, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.
Головним доводом апеляційної скарги є посилання на відсутність у спірних правовідносинах такого засобу захисту порушеного права як стягнення з відповідачів суми бюджетного відшкодування.
Апелянт суперечить собі, оскільки у підпункті 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено:
4.1 Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте вона підлягає зміні, з наступних підстав.
У судовому засіданні представником позивача було надано довідку, у якій зазначено, що станом на 21.04.2010 року заборгованість по бюджетному відшкодуванню товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» складає 434624 грн. у зв'язку з частковим відшкодуванням суми.
Керуючись ст.ст. 184, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 201, п. 1 ч. 1 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області- задовольнити частковою
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі № 2-а-704\09/1270 - змінити.
У абзаці другому резолютивної частини постанови, замість цифр: «436474», зазначити цифри: «434624».
У іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 28 квітня 2010 року.
Головуючий суддя Г.М.Міронова
Судді О.О.Радіонова
В.Г.Яманко