Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції -Ковальова Т.І.
Україна
Іменем України
20 квітня 2010 року № 2-а-21737/09\1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Міронової Г.М.
суддів:
при секретарі Шаптала Н.К., Радіонової О.О.
Сухоцькій Д.Ю.
Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області
Луганського окружного адміністративного суду
16 жовтня 2009 року
№ 2-а-21737/09
Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області
Приватного підприємства «Евантра»
визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи,
У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «Евантра» зареєстровано як суб'єкт господарювання Вишгородською районною державною адміністрацією Київською області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 23.04.2007 року за № 1 3341070007002312. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 Згідно установчих документів підприємства, його місцезнаходження: вул. Дзержинського, 14, м. Стаханов, Луганської області. Згідно пояснень ОСОБА_5 від 31.01.2009 року він не має ніякого відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ПП «Евантра». Про існування ПП «Евантра» ОСОБА_5 взагалі невідомо, так само він не знає, що є засновником, директором та головним бухгалтером підприємства. Актом про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків за юридичною адресою від 28.01.2009 року складеного працівниками відділу податкової міліції Стахановської ОДПІ встановлено, що ПП «Евантра» за юридичною адресою, зазначеною в статутних документах, не знаходиться.
Позивач вважає, що ст. 110 Цивільного кодексу України передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення закону, які не можна усунути, а відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року, підставою до прийняття судового рішення щодо припинення державної реєстрації є порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Так, податковий орган вважає, що ПП «Евантра» зареєстровано без наміру займатись підприємницькою діяльністю та з наміром ухилення від сплати податків, а також незнаходження підприємства за місцем реєстрації, про що свідчить відповідні довідка та акт (а.с.18-19).
У зв'язку з цим позивач просив суд визнати недійсним запис № 1 3341070007002312 від 23.04.2007 року про державну реєстрацію юридичної особи ПП «ЕВАНТРА» ідентифікаційний код 35090355 з моменту реєстрації та припинити юридичну особу.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Припинено юридичну особу - приватне підприємство «Евантра», зареєстроване в якості юридичної особи Вишгородською районною державною адміністрацією Київською області від 23.04.2007 року за № 1 3341070007002312 за адресою: вул. Дзержинського, 14, м. Стаханов, Луганської області., ідентифікаційний код 35090355. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Евантра» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської 23 квітня 2007 року, номер запису про державну реєстрацію 1 3341070007002312, ідентифікаційний код 35090355.
Довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 23.01.2009 року та актом від 28.01.2009 року встановлено, що ПП «Евантра» за адресою, зазначеною в статутних документах, не знаходиться, керуючі органи за вказаною адресою відсутні.
Сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 КАС України ця обставина не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, які, зокрема:
1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням
податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;
4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Колегія суддів зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки приписи ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де, зокрема, визначений порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
Таким чином, відповідно до статті 38 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, податковим органом не було додано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані позовні вимоги та доводи апеляційної скарги.
Що стосується відмови судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП «Евантра» № 1 3341070007002312 від 23.04.2007 року, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки у відповідності до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Здійснює такі дії згідно статті 1 вищевказаного закону державний реєстратор - як посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, податковим органом не було додано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані позовні вимоги та доводи апеляційної скарги.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області
- залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2а-21737\09- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Г.М.Міронова
Судді: Н.К.Шаптала
О.О.Радіонова