Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Україна
Іменем України
20 квітня 2010 року справа № 2-а-14751/08\0570
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Міронової Г.М.
суддів: Шаптала Н.К., Радіонової О.О.
при секретарі Сухоцькій Д.Ю.
Розглянувши
апеляційну скаргу
на постанову
від
у адміністративній справі
за позовом
до
про Управління пенсійного фонду в м. Єнакієве Донецької області
Донецького окружного адміністративного суду
21 жовтня 2009 року
№ 2-а-14751/09
закритого акціонерного товариства «Єнакієвський міський молочний завод»
Управління пенсійного фонду в м .Єнакієве Донецької області
визнання незаконними вимоги від 07 липня 2008 року № Ю-281, від 05 вересня 2008 року № Ю-356, від 08 жовтня 2008 року № 356/1, рішень № 351-353, № 355-364 від 14 лютого 2008 року, № 388-390, 392-398 від 15 лютого 2008 року, № 412 від 21 лютого 2008 року, № 1893-1896, № 1950 від 3 червня 2008 року, № 2154 від 18 червня 2008 року, № 2189, № 2190 від 20 червня 2008 року, № 3198 від 17 вересня 2008 року,-
У липні 2008 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконними вимоги від 07 липня 2008 року № Ю-281, від 05 вересня 2008 року № Ю-356, від 08 жовтня 2008 року № 356/1 та визнання незаконними рішень № 351-353, № 355-364 від 14 лютого 2008 року, № 388-390, 392-398 від 15 лютого 2008 року, № 412 від 21 лютого 2008 року, № 1893-1896, № 1950 від 3 червня 2008 року, № 2154 від 18 червня 2008 року, № 2189, № 2190 від 20 червня 2008 року, № 3198 від 17 вересня 2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, визнання незаконними дій щодо розподілу та зарахуванню перерахованих обов'язкових платежів.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року у задоволенні позов було задоволено частково. Визнано незаконними рішення від 14 лютого 2008 року № 351 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1239 грн. 84 коп. та пені у розмірі 371 грн. 95 коп., від 14 лютого 2008 року № 352 про застосування фінансових санкцій у розмірі 9035 грн. 90 коп. та пені у розмірі 2258 грн. 98 коп., від 14 лютого 2008 року № 353 про застосування фінансових санкцій у розмірі 16833 грн. 75 коп. та пені у розмірі 4192 грн. 41 коп., від 14 лютого 2008 року № 355 про застосування фінансових санкцій у розмірі 16638 грн. 84 коп. та пені у розмірі 3760 грн. 38 коп., від 14 лютого 2008 року № 356 про нарахування пені у розмірі 629 грн. 42 коп., від 14 лютого 2008 року № 357 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6339 грн. 31 коп. та пені у розмірі 2599 грн. 12 коп., від 14 лютого 2008 року № 358 про нарахування пені у розмірі 357 грн. 72 коп., від 14 лютого 2008 року № 359 про нарахування пені у розмірі 243 грн. 23 коп., від 14 лютого 2008 року № 360 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6338 грн. 23 коп. та пені у розмірі 1778 грн. 58 коп., від 14 лютого 2008 року № 361 про застосування фінансових санкцій у розмірі 716 грн. 43 коп. та пені у розмірі 214 грн. 93 коп., від 14 лютого 2008 року № 362 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3616 грн. 85 коп. та пені у розмірі 687 грн. 20 коп., від 14 лютого 2008 року № 363 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2191 грн. 58 коп. та пені у розмірі 490 грн. 33 коп., від 14 лютого 2008 року № 364 про застосування фінансових санкцій у розмірі 410 грн. 94 коп. та пені у розмірі 73 грн. 97 коп., від 15 лютого 2008 року № 388 про застосування фінансових санкцій у розмірі 56 грн. 15 коп. та пені у розмірі 05 грн. 61 коп., від 15 лютого 2008 року № 389 про застосування фінансових санкцій у розмірі 67 грн. 78 коп. та пені у розмірі 20 грн. 24 коп., від 15 лютого 2008 року № 390 про застосування фінансових санкцій у розмірі 336 грн. 88 коп. та пені у розмірі 65 грн. 35 коп., від 15 лютого 2008 року № 392 про застосування фінансових санкцій у розмірі 89 грн. 13 коп. та пені у розмірі 29 грн. 41 коп., від 15 лютого 2008 року № 393 про застосування фінансових санкцій у розмірі 327 грн. 34 коп. та пені у розмірі 79 грн. 87 коп., від 15 лютого 2008 року № 394 про нарахування пені у розмірі 33 грн. 48 коп., від 15 лютого 2008 року № 395 про застосування фінансових санкцій у розмірі 521 грн. 56 коп. та пені у розмірі 136 грн. 95 коп., від 15 лютого 2008 року № 396 про застосування фінансових санкцій у розмірі 559 грн. 82 коп. та пені у розмірі 113 грн. 08 коп., від 15 лютого 2008 року № 397 про застосування фінансових санкцій у розмірі 167 грн. 11 коп. та пені у розмірі 60 грн. 16 коп., від 15 лютого 2008 року № 398 про застосування фінансових санкцій у розмірі 156 грн. 20 коп. та пені 32 грн. 80 коп., від 21 лютого 2008 року № 412 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1794 грн. 77 коп. та пені у розмірі 84 грн. 12 коп., від 3 червня 2008 року № 1893 про нарахування пені у розмірі 50 коп., від 3 червня 2008 року № 1894 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2141 грн. 21 коп. та пені у розмірі 107 грн. 06 коп., від З червня 2008 року № 1895 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17 коп. та пені у розмірі 03 коп., від 3 червня 2008 року № 1896 про застосування фінансових санкцій у розмірі 136 грн. 68 коп. та пені у розмірі 06 грн. 83 коп., від 3 червня 2008 року № 1950 про застосування фінансових санкцій у розмірі 137 грн. 08 коп. та пені у розмірі 06 грн. 85 коп., від 18 червня 2008 року № 2154 про застосування фінансових санкцій у розмірі 03 грн. 07 коп. та пені у розмірі 49 коп., від 20 червня 2008 року № 2189 про застосування фінансових санкцій у розмірі 133 грн. 58 коп. та пені у розмірі 04 грн. 01 коп., від 20 червня 2008 року № 2190 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1052 грн. 24 коп. та пені у розмірі 94 грн. 70 коп., від 17 вересня 2008 року № 3198 про нарахування пені у розмірі 74 грн. 36 коп. та визнано незаконними вимоги Управління пенсійного фонду в м. Єнакієве Донецької області від 07 липня 2008 року № Ю-281, від 05 вересня 2008 року № Ю-356, від 08 жовтня 2008 року № 356/1. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову суду скасувати з огляду на порушення норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою у задовольнити позов в повному обсязі.
Сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Колегія суддів зазначає, що частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов'язок органу Пенсійного фонду при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування. Крім того, стаття 106 вказаного Закону не визначає як підставу для нарахування фінансових санкцій та пені самостійне зарахування органами Пенсійного фонду поточних платежів в погашення недоїмки.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач, самостійно перерозподіляючи сплачені позивачем страхові внески не дотримався вимог нормативного акту, який регламентує роботу органів Пенсійного фонду, а саме пункту 10.11 розділу 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663. Вказаним пунктом передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду. Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що наведені норми мають загальний характер та приводяться як засіб гарантії держави щодо захисту законних інтересів господарюючих суб'єктів від незаконних дій органів державної влади та захисту права власності, а не з точки зору регулювання відносин між органом Пенсійного фонду та платником страхових внесків.
Отже, відповідач, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушив право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.5.1.4 п.5.1 п.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року N 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.Базовим звітним періодом є календарний місяць. У разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників.Фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці(виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. Сплата страхових внесків у разі одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду. Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Остаточний розрахунок зі сплати страхових внесків за базовий звітний період здійснюється гірничими підприємствами не пізніше ніж через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції неправильно трактує положення ч. 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", без урахування того, що всі наступні частини відповідної норми витікають з частини першої, як загальної. А частина перша вказаної норми змістує: «У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею». Тобто, у даній конкретній ситуації позивач своєчасно, за поточний період, сплатив страхові внески у належному розмірі і не створив за звітний період недоїмки. Не можна з контексту законодавчої норми висмикувати окреме речення і посилатися на нього, як на самостійну норму для виправдання своїх неправомірних дій.
Бо у частині 5 статті 106 Закону № 1058 прямо зазначено, що «за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення». Позивач у даному випадку спрямовував суми не на погашення недоїмки, а сплачував саме поточні страхові внески. Безумовно, що речення друге частини 5 статті 106 про те, що «у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій» розуміння слова «ЦІ» визначає саме як суми в рахунок сплати недоїмки, а не платежів з призначенням періоду і розміру перерахування.
Якщо погодитися з твердженням відповідача, то треба визнавати, що орган пенсійного фонду створює ситуацію, коли підприємству штучно збільшується недоїмка, а також і пеня, і фінансові санкції, що по суті дій є протизаконним.
Щодо несприймання судом першої інстанції висновку експерта у даній справі, як належного та допустимого доказу, колегія суддів погоджується з цим, оскільки відповідно до. ч. 2 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Згідно ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України,висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Отже, колегія суддів зазначає, що суд не погодився з висновком експерта,лише після повної упевненості у цьому за результатами остаточної оцінки доказів в судовому рішенні у справі.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду в м. Єнакієве Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року у справі № 2-а-14751\09- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Г.М. Міронова
Судді: Н.К.Шаптала
О.О.Радіонова