Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Україна
Іменем України
20 квітня 2010 року № 2-а-23134/09/1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого Міронової Г.М.
суддів:
при секретарі Шаптала Н.К., Радіонова О.О.
Сухоцькій Д.Ю.
Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області
Луганського окружного адміністративного суду
10 листопада 2009 року
№ 2-а-23134/09/1270
Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Відокремленого підрозділу моторвагонне депо Сватове
Пенсійного фонду України, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області
визнання незаконними та скасування рішень,-
від позивача: Малиновський П.А. згідно довіреності
від відповідачів: Літвінов Р.О. згідно довіреності
У червні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. В листопаді 2009 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Пенсійного фонду України № 8455/09-10 від 14.05.2009 року та визнання незаконними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області №№ 22, 23 від 28 січня 2009 року, рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1304/09-10 від 02.03.2009 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються визнання незаконним та скасування рішення Пенсійного фонду України № 8455/09-10 від 14.05.2009 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року позов задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області № 22 від 28 січня 2009 року про застосування до Відокремленого підрозділу моторвагонне депо Сватове Державного підприємства «Донецька залізниця» фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 525,33 грн. та № 23 від 28 січня 2009 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески в сумі 9493,04 грн., рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1304/09-10 від 02.03.2009 року про результати розгляду скарги. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Відокремленого підрозділу моторвагонне депо Сватове судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, пенсійний орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області при плановій перевірці Відокремленого підрозділу моторвагонне депо Сватове Державного підприємства «Донецька залізниця» за актом перевірки № 5 від 28.01.2009 року виявлено своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: з сум витрат на безкоштовний проїзд працівникам залізничного транспорту.
На підставі акту перевірки № 5 від 28.01.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області 28.01.09 прийняло рішення № 22 про застосування до відповідача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 525,33 грн. та № 23 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески в сумі 9493,04 грн. Загальна сума фінансових санкцій за вищевказаними рішеннями складає 10018,37 грн. Позивачем було подано до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області заперечення № 14 від 05.02.08 року до рішень № 22, 23 від 28.01.2008 року. 09.02.2009 року та 12.03.2009 року ВП моторвагонне депо Сватове ДП «Донецька залізниця» направило на адресу Пенсійного фонду України, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області скарги на рішення Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області №№ 22, 23 від 28 січня 2009 року.
Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїм рішенням про результати розгляду скарги позивача від 02.03.2009 року за № 1304/09-10 та Пенсійний фонд України своїм рішенням про результати розгляду скарги позивача від 14.05.2009 року за № 8455/09-10 залишили скарги без задоволення.
Представник відповідачів у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Сторони надалі відповідні пояснення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснень сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про оплату праці» та «Про залізничний транспорт».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом.
Згідно п.1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Вартість безкоштовного проїзду працівника залізниці не включається до складу фонду заробітної плати та не входить до бази для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування, оскільки відповідно до п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Згідно п.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Колегія суддів зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, згідно Закону України «Про залізничний транспорт», є додатковим благом відповідно до підпункту «а» п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке не входить до структури заробітної плати, передбаченої ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Отже, положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.01.04 року за № 114/8713 не відповідають Закону України «Про оплату праці».
Таким чином, виходячи із засад пріоритетності законів над іншими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору підлягає застосування саме Закону України «Про оплату праці», а не Інструкції зі статистики заробітної плати.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, пенсійним органом не було додано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані доводи апеляційної скарги.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Повний текст виготовлено 23 квітня 2010 року.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № № 2-а-23134/09/1270 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Головуючий: Г.М.Міронова
Судді: Н.К. Шаптала
О.О. Радіонова