Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Г Головуючий у 1 інстанції - Головіна К.І.
Україна
Іменем України
16 квітня 2010 року справа № 2-а-13711/09\0570
зал судового засідання № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Шаптала Н.К., Нікуліна О.А.
при секретарі судового засідання
за участю представників:
позивача
відповідача
особа, інтереси якої порушені Сухоцькій Д.Ю.
Даниленка С.М. - по довіреності;
Руденка А.О. - за дорученням;
Хоптяра В.С. - згідно посвідчення;
розглянувши у відкритому
апеляційну скаргу
на постанову
від
у адміністративній справі судовому засіданні
Державної екологічної інспекції в Донецькій області
Донецького окружного адміністративного суду
09 листопада 2009 року
№ 2-а-13711/09
за позовом першого заступника прокурора Донецької області
До Державної екологічної інспекції в Донецькій області
Про скасування рішення заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області від 28.01.2009 року № 10 про тимчасову заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Пеллест» експлуатації обладнання, що має викиди в атмосферне повітря
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в акті перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 29.10.2008 року відсутні будь-які дані про здійснення підприємством викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому рішення відповідача мотивоване відсутністю дозволу на викиди, а не наявністю таких викидів забруднюючих речовин, що і є порушенням вимог природоохоронного законодавства. Також в рішенні не вказано, яке саме обладнання, що має викиди забруднюючих речовин, заборонено експлуатувати. Крім того, таке право відповідача, як забороняти (зупиняти) експлуатацію обладнання підприємств, установ, організацій Положенням «Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі» не передбачено. Прокуратурою було винесено протест на незаконне рішення від 28.01.2009 року. Однак, в задоволенні протесту відповідачем було відмовлено. У зв'язку з чим прокурор просив скасувати рішення № 10 від 28.01.2009 про тимчасову заборону експлуатації обладнання, що має викиди в атмосферне повітря.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року позов було задоволено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач і особа, чиї права були порушені, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять вищезазначену постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта та Хоптяр В.С. в судовому засіданні підтримали доводи своїх апеляційних скарг.
Представник позивача в апеляційній інстанції заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Сторони надали відповідні пояснення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду - скасувати, з наступних підстав.
У частині 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно приписів ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтересах сторін навіть у тому випадку, коли справу порушує не особисто позивач, а інші особи в його інтересах, або сторони, які особисто не беруть участі в процесі. Суд повинен розглянути такий спір, тому що правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що їхні права, свободи та інтереси порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному процесі існує процесуальний інститут заміни неналежного позивача. Наявність такого інституту в адміністративному судочинстві обумовлена публічно-правовим характером спорів і принципом офіційного з'ясування обставин у справі. Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості продовження розгляду справи після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача за відсутності клопотання нового відповідача або залученого співвідповідача про розгляд справи спочатку.
Таким чином, суд першої інстанції повинен був розглянути адміністративну справу в межах вимог позивача і відмовити у задоволенні позову, оскільки визначений позивачем відповідач не порушив його прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів погоджує головний довід апеляційних скарг стосовно того, що позов був пред'явлено до неналежного відповідача..
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
У статті Закону № 877 термін державний нагляд (контроль) вживається в такому значенні: діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Стаття 2 Закону № 877 передбачає, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частина 5 статті 4 Закону № 877 змістує, що зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 2 п.5 п.10 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1520, посадові особи інспекторського складу - керівники структурних підрозділів Держекоінспекції та їх заступники за посадою є старшими державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища, головні та провідні спеціалісти - державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища і мають право обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів (в тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об'єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припинення їх діяльності у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічну та, в межах своєї компетенції, радіаційну безпеки, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції. Таким чином, належним відповідачем у справі буде посадова особа органу, а не сам орган.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів обгрунтовано дійшла висновку, що судове рішення першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, судом першої інстанції поверхньо перевірені доводи сторін, дано їм неправильну оцінку, постанова суду не є законною і обґрунтованою, наявні підстави для скасування постановленого у справі судового рішення.
Повний текст виготовлено 21 квітня 2010 року.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 202, 205, 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області, Хоптяра Володимира Станіславовича - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі 13711/09/0570 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Донецької області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий Г.М. Міронова
Судді Н.К.Шаптала
О.А.Нікулін