61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 січня 2010 р.Справа № 2-а-2580/09/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2009р. по справі № 2-а-2580/09/2014
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в якому просив зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки в сумі 9267,42 грн.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 належної до виплати у 2007-2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснення виплати цих коштів у розмірі 3760 (три тисячі сімсот шістдесят) грн.; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, Управлінням праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р., Конституції України, Бюджетного кодексу України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід III групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20 січня 1993 року, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, довідкою до акту огляду МСЕК серії ХАР-06 № 016148 та відповідачем не заперечується /а.с. 4,5/.
Згідно листа УПСЗН Зміївського району № 01-35/П-178 від 10 листопада 2008 року, заява ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому щорічної допомоги па оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", залишена без задоволення / а.с.7-9/.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам III групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Право позивача на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком передбачене ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області від 28.08.2009 року за №02-41/5897, ОСОБА_1 отримував щорічну допомогу на оздоровлення, як інвалід III групи ЧАЄ.
Така допомога була призначена та виплачена йому у жовтні 2007 року в розмірі 90 грн., червні 2008 року у розмірі 90,00 грн.
Щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена у наступних розмірах: травень 2007 року - 300,00 грн., квітень 2008 року - 350,00 грн. /а.с. 22/.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі “Про соціальні гарантії громадян”, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 24-34 підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розміри щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякий законодавчих актів України» відповідно.
Між тим, особи, які протягом визначеного часу не отримали виплату щорічної допомоги до 5 травня та на оздоровлення, або така допомога їм була сплачена після 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме, частинами 5 статей 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до п.п. 13, 30 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначених норм зупинено на 2007 рік та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі “Про соціальні гарантії громадян” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V втратило чинність 09.07.2007 року.
Статтею 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень - з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень - з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень - з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень - з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як було встановлено під час розгляду справи, виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалась Управлінням праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації за 2007 рік - в жовтні 2007 року в розмірі 90 грн., виплата разової грошової допомоги до 5 травня - в травні 2007 року в розмірі 300 грн., тобто до ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Верховна рада України внесла зміни у вказані вище закони, надавши право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат і тому відповідач призначив в квітні 2008 року позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 350 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн., яка була виплачена позивачу за 2008 рік в червні 2008 року. Конституційний Суд своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав внесення змін в зазначені Закони неконституційними.
Колегія суддів зазначає, що виплати разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність дій Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації щодо здійснення виплат до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення суд першої інстанції правомірно застосовував законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення були встановлені певними нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.
Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення цих Законів України не діяли.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов'язку здійснити виплату за 2007 - 2008 рік щорічної допомоги до 5 травня на користь позивача, оскільки позивач отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 року -09.07.2007 року та 01.01.2008 р.-22.05.2008 р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, а саме: в травні 2007 року в розмірі 300 грн. та в квітні 2008 року в розмірі 350 грн. Протягом цього часу Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації діяло у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій відповідача, щодо призначення та виплати позивачу сум разової грошової допомоги до 5 травня за 2007- 2008 роки.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки.
Як зазначалось вище, позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в жовтні 2007 року в розмірі 90,00 грн., та за 2008 в червні 2008 року в розмірі 90 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 22).
Колегія суддів зазначає, що особи, яким щорічна допомога на оздоровлення була сплачена після 09.07.2007 року та після 22.05.2008 року, тобто після ухвалення рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та Рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
Враховуючи зазначені рішення, якими визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з моменту їх ухвалення, а саме з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2009 року по справі № 2-а-2580/09/2014 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2009р. по справі № 2-а-2580/09/2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 26.01.2010 р.