09.02.2021 Суддя Ізмайлов І. К..
Справа № 644/1701/20
Провадження № 2-др/644/4/21
Іменем України
09 лютого 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ізмайлова І.К.
за участю секретаря- Зінченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати, -
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати задоволено частково.
Стягнено з ТОВ «Українська ливарна компанія», на користь ОСОБА_1 307200,78 грн. нарахованої та не виплаченої заробітної плати, без відрахування (утримання) податків і обов'язкових платежів, 220000,00 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період з 08 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року та з 06 березня 2020 року по 18 січня 2021 року, 1956,64 грн. компенсації втраченої частини заробітної плати у зв'язку з інфляцією.
Стягнено з ТОВ «Українська ливарна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 5292,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
23 січня 2021 року ОСОБА_2 подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині зазначення точної грошової суми, присудженої до стягнення в межах суми платежу за один місяць, а також про стягнення судових витрат з ТОВ «Українська ливарна компанія» за надання ОСОБА_1 правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн., які складаються з 2000,00 грн. за вивчення матеріалів, збирання і підготовки доказів, 3000,00 грн. за підготовку позовної заяви, 500,00 грн. за підготовку адвокатського запиту, 500,00 грн. за підготовку клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та 1000,00 грн. за підготовку клопотання про витребування доказів. Також надано копію квитанції № 7 про отримання адвокатом Лебединською І.С. 20 лютого 2020 року 7000,00 грн.
Позивач та його представник про час та місце розгляду заяви повідомлялись своєчасно та нележаним чином у судове засідання не з'явились, представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат за її відсутності.
Представник відповідача про час та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та нележаним чином у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року у цивільній справі не вирішено в повній мірі питання про точну грошову суму стягнення з відповідача на користь позивача в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, а позовна заява містить вимогу з зазначенням суми 33623,89 грн. без урахування податків і зборів, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення щодо зазначення точної суми стягнення, яке суд допускає до негайного виконання в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, оскільки вказана позовна вимога задоволена.
Представник позивача ОСОБА_2 15 липня 2020 року, до судових дебатів звернулася з заявою про намір стягнення витрат з ТОВ «Українська ливарна компанія» у зв'язку із розглядом справи за надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів в справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що 20 лютого 2020 року між адвокатом Лебединською І.С. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу протягом всього розгляду у суді цивільної справи до ТОВ «Українська ливарна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати. Договором передбачено, що адвокат діє без обмеження повноважень і надає клієнту такі послуги: надання консультацій та роз'яснень з правових питань, вивчення матеріалів справи, збирання і підготовка доказів, вивчення, аналіз чинного законодавства та судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, складання запитів, заяв, клопотань та інших процесуальних документів, здійснення представництва інтересів клієнта під час розгляду справи в суді. В той же день 20.02.2020 року укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої винагорода складає 7000,00 грн. та була сплачена клієнтом в повному обсязі до підписання додаткової угоди.
Суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, розрахунок суми витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу ОСОБА_1 станом на 15.07.2020 року з зазначенням дати та витраченого часу за надання правової допомоги, акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги від 06.07.2020 року. Фотокопію квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 20.02.2020 року про отримання адвокатом Лебединською І.С. 20.02.2020 р. від ОСОБА_1 за договором про надання правничої допомоги від 20.02.2020 р. 7000,00 грн.
Оригінали платіжних документів суду не надано.
Оскільки оригіналу платіжного документу про оплату наданих послуг до суду не надано, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368 ЦПК України, суд-
Заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 644/1701/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати, зазначивши у резолютивній частині:
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць - 33623,89 грн. (тридцять три тисячі шістсот двадцять три грн. 89 коп.), без відрахування (утримання) податків і обов'язкових платежів.
Відмовити у задоволенні заяви в частині ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат понесених відповідачем на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: