Справа № 629/3070/18
Номер провадження 1-кп/629/42/21
10 лютого 2021 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого- ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого неповнолітню дитину, раніше судимого вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.09.2008р. за ст.ст. 186 ч.2, 357 ч.3, 185 ч.2, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.09.2012р. за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 2 міс. позбавлення волі, звільнений 06.04.2015р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 міс. 14 дн., вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2017р. за ч.2 ст. 185 КК України до 3 р. позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.06.2017р. за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки 6 міс. (вирок не набрав законної сили), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.12.2020 року відносно ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 лютого 2021 року, включно, з визначенням застави.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник та заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, згідно п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 відносяться до корисливих злочинів проти власності, вчинені повторно.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст. 185 КК України у вчиненні нетяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, та за ч.2 ст. 186 КК України у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а саме те, що він має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий. В той же час недопитана свідок ОСОБА_6 перебуває поза межами України, відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачується.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати.
Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Оскільки термін дії обраного запобіжного заходу спливає 12.02.2021 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України суд встановлює ОСОБА_4 заставу 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою-задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без зміни - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 10 квітня 2021 року, включно.
Визначити суму застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90800(дев'яносто тисяч вісімсот) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, мірою запобіжного заходу, прізвище, ім'я, по-батькові обвинуваченого.
У разі внесення застави - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов'язки, визначені ухвалою суду.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати на виклики прокурора та суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1