Справа № 638/1261/21
Провадження № 1-кп/638/1017/21
10 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого: судді ОСОБА_1
За участю секретаря: ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт № 12021220480000080 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з неповною вищою освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимий 14.08.2020 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України на строк 3 роки. Звільнений від відбуття покарання ні підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 2 роки
за ч.1 ст. 185 КК України,
Так, 28.07.2020 близько 19 год. 20 хвил., ОСОБА_4 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 у приміщені магазину електронної техніки « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В цей час, пройшовши по торгівельній залі, ОСОБА_4 підійшов до стелажу із мобільними телефонами, що розташований навпроти центрального входу до магазину, де побачив мобільний телефон OPPO A9 2020 4/128 GB Space Purple. Після цього у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення зазначеного телефону.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає заволодів мобільним телефоном OPPO A9 2020 4/128 GB Space Purple, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 6 від 18.01.2021 становить 6026,00 гривень. Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ТОВ «Дієса» на загальну суму 6026,00 гривень.
Обвинувачений в судовому засіданні винним себе визнав в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаявся. Надав пояснення про те, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити йому нічого.
Суд, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, зі згоди всіх сторін кримінального провадження, впевнившись у добровільності їх позиції, не досліджував інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись позицією обвинуваченого та вивченням даних про його особу.
Суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю.
Дії обвинуваченого суд перекфіліфіковує з ч. 2 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки як вбачається з обвинувального акту до вчинення інкрімінованого кримінального правопорушення обвинувачений раніше не судимий за корисливі злочини.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений.
Щиросердне каяття обвинуваченого, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі - відповідно до ст.. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, та призначає покарання у межах санкції інкримінованої статті КК України.
Враховуючи те, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч.1 ст.185 КК України вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 до ухвалення вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2020, суд призначає покарання за правилами ч.4 ст. 70 КК України.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.
Згідно ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права»
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання, поведінки до та після вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про те, що обвинувачений став на шлях виправлення, суд призначає покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказiв суд вирiшує вiдповiдно до положень ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинувачених.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 (один) рік.
В силу ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2020 року менш суворого покарання, призначеного даним вироком, остаточно призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази- DVD-диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через районний суд у 30-денний термін з дня проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя: