Справа № 214/6540/20
2/214/411/21
Іменем України
21 січня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Шевченко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.10.2007 року в розмірі 19 899 грн. 55 коп., яка складається з: 4098,09 грн. - заборгованість за кредитом; 14936,72 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 864,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, судові витрати в розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позову наводить наступне. ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 30.10.2007 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг», «тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «умови та правила надання банківських «тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов1язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з ра проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 1,2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або з банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із по кредитним лімітом у розмірі,- що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000.00грн., що підтверджується , про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2,3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного його зміну за рішенням та ініціативою банку. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав; в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення п. 6.5 договору, а також ст .ст. 509, 526, 1054 ЦК України, В зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковою для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись і заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено і рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач з 30.06.2020 року має заборгованість - 19899.55 грн., яка складається з наступного: 4098.09 грн. - заборгованість за кредитом; 14936.72 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість за комісією; 864.74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і ш заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав т АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно змісту позовної заяви в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, відзиву на подавав, у зв'язку з чим на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: розрахунок (а.с.6-11), довідки (а.с. 12,13), заява (а.с.14), умови та правила надання банківських послуг (а.с.15-24), відомості з реєстру (а.с.28), банківська ліцензія (а.с.29), виписка (а.с.30), статут (а.с.31-32), виписка за договором (а.с. 34-38).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: довідку (а.с.13), заяву (а.с.14), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме укладення кредитного договору та умови надання кредиту.
Суд вважає належними доказами: відомості з реєстру (а.с.28), банківську ліцензію (а.с.29), виписку (а.с.30), статут (а.с.31-32), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем діяльності щодо надання банківських послуг.
Суд вважає належними доказами: розрахунок (а.с.6-11), виписку за договором (а.с. 34-38), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме суму заборгованості за кредитним договором.
Суд вважає неналежним доказом: довідку про зміну умов кредитування (а.с.12), так як з цього документа не вбачається, що з зазначеними змінами був ознайомлений відповідач і погодився з ними.
Суд вважає неналежним доказом:умови та правила надання банківських послуг (а.с.15-24), так як з цього документа не вбачається, що саме з зазначеними умовами ознайомився відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву, згідно якої ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази, які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані допустимими та належними є достовірними.
Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 30.10.2007 року, та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 2500,00 грн. на картковий рахунок з встановленою базовою процентною ставкою по кредиту 3% в місяць на залишок забогованості.
Так, як слідує з довідки (а.с.13), банком здійснено випуск кредитної картки за кредитним договором №б/н за №4149***169 із терміном дії до жовтня 2011 року.
Як вбачається з виписки за договором відповідач користувався карткою, а також частково сплачував заборгованість.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 30.10.2007 року станом на 30.06.2020 року складає 19899 грн. 55 коп., яка складається з: 4098 грн.09 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 14936 грн. 72 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 864 грн. 74 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку, зокрема: 4098 грн.09 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 14936 грн. 72 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованості за комісією; 864 грн. 74 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Так, надані позивачем умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови та правила у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про види та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови та правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань. Так, з виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість.
Таким чином, позивач, надавши відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконував свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту.
Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по процентам та пені, суд вважає, що вимоги про стягнення заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні вимог щодо стягнення нарахованої пені слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки. Кредитна картка є дійсною до останнього календарного дня зазначеного на ній місяця. По закінченню строку дії відповідна картка пролонгується банком на новий строк дії (якщо раніше, до початку місяця закінчення строку дії не надходило письмових заяв від позичальника про закриття карткового рахунку).
Дослідженням змісту підписаної позивачем заяви від 30 жовтня 2007 року судом встановлено, що погоджений сторонами розмір процентної ставки при укладенні кредитного договору становить 3% в місяць. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Так, як слідує з довідки (а.с.13), банком здійснено випуск кредитної картки за кредитним договором №б/н за №4149***169 із терміном дії до жовтня 2011 року. Після цього перевипуск картки не здійснювався, що є свідченням припинення строку дії договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору, який співпадає зі строком дії кредитної картки, визначено до 31 жовтня 2011 року. Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору. Вимог про застосування ст.625 ЦК України позивачем в рамках даного спору не заявлено, у зв'язку з чим суд вирішує спір виключно в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності в силу ст.13 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 438/489/16-ц вказано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, у межах строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме 31 жовтня 2011 року, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний був повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у період до 25 числа кожного місяця за погодженою сторонами ставкою 3% на місяць. Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки - жовтень 2011 року, то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, починаючи з 01 листопада 2011 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками, нарахована до 31 жовтня 2011 року включно в розмірі 3248 грн. 97 коп., оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про наявність заборгованості, окрім розрахунку заборгованості, копії заяви, умов та правил надання банківських послуг, виписки за договором, інформації про внесення змін та надану кредитну картку, інших доказів на підтвердження заявлених вимог до суду не надав. З поданого клопотання вбачається, що позивач просив провести заочний розгляд справи за відсутності його представника. Отже, АТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, в той час як збирати та відшукувати інші докази замість сторін суд не вправі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачеві процентів за період з 01.11.201 року по 30.06.2020 року за користування кредитом та пені.
Таким чином, суд зазначає про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4098 грн. 09 коп., що є фактично отриманими від позивача коштами та не повернутими, а також заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3248 грн. 97 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити за недоведеністю, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (36,92%), згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог, що становить 776 грн. 06 коп.
Керуючись ст.ст.15, 16, 525, 526, 546, 549, 631, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 223, 228, 258-260, 263-265, 274, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д, заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.10.2007 року у розмірі 4098 грн. 09 коп., а також заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3248 грн. 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д, витрати по сплаті судового збору в сумі 776 грн. 06 коп.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов