Справа № 172/811/20
Провадження № 1-кп/172/121/20
10.02.2021 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в
сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020045420000043 від 19.08.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Дніпропетровську, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, є військовозобов'язаним, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 12.08.2020 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим терміном 3 роки
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності.
Так, 18 серпня 2020 року близько 23:00 год. ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 прийшли відпочивати до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи на літньому майданчику вказаного кафе ОСОБА_5 залишив свій рюкзак, в якому був гаманець з грошовими коштами в сумі 450,00 грн. бармену - своїй знайомій ОСОБА_6 та попросив приглянути за ним на час його відсутності. Після цього, ОСОБА_5 близько 01:00 год. 19 серпня 2020 року пішов з території кафе в своїх справах. У цей час, у ОСОБА_4 , який знав про наявність в рюкзаку ОСОБА_5 грошових коштів, раптово виник протиправний умисел направлений на повторне викрадення чужого майна, а саме - грошових коштів та звернення його на свою користь. ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, скориставшись відсутністю ОСОБА_5 , підійшов до бармена ОСОБА_6 та не повідомивши її про свої протиправні наміри, сказав про те, що ОСОБА_5 попросив забрати належний йому рюкзак. Повіривши ОСОБА_4 , бармен віддала йому рюкзак, так як бачила, що він перебував у кафе разом з власником рюкзака. Одержавши вільний доступ до рюкзака ОСОБА_5 , ОСОБА_4 усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, діючи таємно, повторно, з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, того ж дня близько 01:15 год. з рюкзака, який належить ОСОБА_5 , дістав гаманець з якого викрав дві купюри номіналом 200,00 грн. та одну купюру номіналом 50,00 грн., а всього в сумі 450,00 грн.
Після чого, ОСОБА_4 залишив приміщення кафе та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 450,00 грн.
У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, у скоєному щиро каявся, повністю підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті та не виявив бажання давати показання.
Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.
Судом роз'яснені сторонам наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.
З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, раніше судимий та вчинив злочин лише через кілька днів після засудження за аналогічний умисний злочин проти власності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, на утриманні нікого не має, є військовозобов'язаним.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та повне визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням обставин справи, думки прокурора, потерпілого, який претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статті КК України за якою ОСОБА_4 визнаний винним, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових злочинів.
На досудовому розслідуванні судові експертизи не проводились, речові докази у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком Васильківського районного суду від 11.08.2020 року, визначивши остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років та 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1