Ухвала
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 367/5865/20
провадження № 61-19424ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький Дарницький районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ)), Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ)), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого,
У вересні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г., Дарницький районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), Печерський районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого.
Разом з позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали заяву про забезпечення позову у справі № 367/5865/20, в якій просили заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г. до вирішення даної справи по суті вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ,зокрема видавати свідоцтва про право власності на спадкове майно.
В обгрунтування заяви зазначали, що між сторонами виник спір щодо прав на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Ірпінського міського суду м. Ірпінь Київській області від 16 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду по справі № 367/5957/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г., Дарницький районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), Печерський районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого, заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г. вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зокрема видавати свідоцтва про право власності на спадкове майно.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Викладено резолютивну частину ухвали Ірпінського міського суду Київській області від 16 вересня 2020 року у іншій редакції.
Заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г. вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зокрема, видавати свідоцтво про право власності на спадкове майно.
У іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Суди, задовольняючи заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову, виходили з того, що між сторонами виник спір щодо прав на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і однією із вимог є вимога про усунення відповідача ОСОБА_1 від права на спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_4 . Заявниками наведені достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: «З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г., Дарницький районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), Печерський районний у м.Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір щодо прав на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і однією із вимог є вимога про усунення відповідача ОСОБА_1 від права на спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 367/5865/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Таким чином, враховуючи, що оскільки між сторонами дійсно виник спір щодо прав на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , і у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, суди вважали за доцільне заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак О. Г. вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зокрема, видавати свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Варто зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що між сторонами виник спір щодо прав на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а тому заборона нотаріусу видавати свідоцтво про право власності на спадкове майно до розгляду справи по суті є правильним заходом забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 рокуслід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко