Ухвала
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 539/824/19
провадження № 61-1559ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М., у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Обласне комунальне виробниче підприємствотеплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгвоаності.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 . У даному будинку діє внутрішньо будинкова система централізованого опалення (далі -ЦО). Згідно з вимогами будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно зв'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення вказаного будинку. 13 липня 2006 року один із співвласників звернувся до позивача із заявою про видачу технічних умов на відключення квартири від системи ЦО будинку. Співвласники не оскаржували технічні умови, погодилися з ними, встановивши систему індивідуального опалення та відключивши квартиру від внутрішньо будинкових мереж ЦО.
Пунктом 28 Правил надання послуг з ЦО, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року
№ 630 передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з ЦО місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг із опалення місць загального користування, проте позивачем такі послуги надаються, а відповідач їх приймає, від них не відмовляється і тому зобов'язаний сплачувати за користування ними. У зв'язку з не сплатою за надані послуги з опалення місць загального користування будинку за період із лютого 2016 року по грудень 2018 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі
3 186,39 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 186,39 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 05 липня 2019 року позов ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість за надання послуг за опалення місць загального користування будинку за період з лютого 2016 року по грудень 2018 року у розмірі 3 186,39 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2019 року задоволено. Поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд зазначеного заочного рішення суду. Скасовано заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2019 року у справі
№ 539/824/19 за позовом ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу № 539/824/19 до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та викликано учасників справи в судове засідання.
У жовтні 2020 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь 2 405,89 грн.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року позов ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість з надання послуг за опалення місць загального користування будинку за період з лютого 2016 року по грудень 2018 року у розмірі 2 405,89 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго»
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість з надання послуг за опалення місць загального користування будинку відповідно до частки відповідача у спільному майні у розмірі 601,47 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго», у якій заявник просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 2 405,89 грн, яка станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики
Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є неспроможними. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, у чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів наявності виключних підстав, які відповідно до положень ЦПК України є підставою для касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак