Ухвала
05 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 335/11743/19
провадження № 61-12064св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), про відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних збитків.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2020 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2020 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У вересні 2020 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
У цій ухвалі зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник вказувала неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Також особа, яка подала касаційну скаргу, посилалась на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 725/5833/16-ц.
Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Керуючись статтями 33, 34, 260, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу № 335/11743/19 призначити до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Крат