Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 715/2466/15-ц
провадження № 61-21759св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2019 року у складі судді Цуренка В. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою на
АДРЕСА_1 площею
0,1902 га кадастровий номер 7321084800:01:003:0256, та житловим будинком з господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом вселення, зобов'язання ОСОБА_2 передати ключі та заборонити чинити перешкоди ОСОБА_1 у доступі та у користуванні.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила просила виділити їй та ОСОБА_1 по Ѕ частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , стягнути на її користь вартість Ѕ частки у будинку АДРЕСА_1 в сумі
1 088 432,50 грн, стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість переобладнання приміщень будинку АДРЕСА_1 в сумі 300 780,28 грн.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити її зустрічний позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, розташовану у селі Молодія Глибоцького району Чернівецької області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,14 га, кадастровий номер 7321084800:01:001:0545, та будинок АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, а саме: земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7321084800:01:001:0545, а також щодо будинку АДРЕСА_2 .
Задовольняючи заяву про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася. Обраний ОСОБА_2 вид забезпечення позову спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене вище майно до ухвалення рішення у справі жодним чином не порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки таке майно фактично перебуває у володінні власника, обмежується лише можливість розпорядження ним.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.
У касаційній скарзі вказує на те, що застосовані заходи забезпечення позову неспівмірні із заявленими у зустрічній позовній заяві вимогами, оскільки ОСОБА_2 просила виділити їй частку будинку в натурі, зміст інших позовних вимог не пов'язаний зі стягненням з нього грошових коштів. Крім того, обсяг арештованого майна та його вартість не відповідає змісту та розміру заявлених вимог; при цьому суд наклав арешт на майно, яке не є спільною сумісною власністю. Накладаючи арешт, суди попередніх інстанцій обмежилися лише загальними твердженнями про об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення про задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила: 1) виділити їй та ОСОБА_1 по Ѕ частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 або стягнути на її користь вартість Ѕ частки у будинку АДРЕСА_1 в сумі 1 088 432,50 грн, 2) стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість переобладнання приміщень будинку АДРЕСА_1 в сумі 300 780,28 грн.
Заява про забезпечення зустрічного позову обґрунтована тим, що між сторонами виник спір щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , існує необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку, розташовану у селі Молодія Глибоцького району Чернівецької області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,14 га, кадастровий номер 7321084800:01:001:0545, та будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зокрема щодо стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1 088 432,50 грн та частину витрат на переобладнання житлового будинку в сумі 300 780,28 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими вимогами.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 просила виділити їй частку будинку в натурі, зміст інших позовних вимог не пов'язаний зі стягненням з нього грошових коштів, оскільки у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила виділити їй Ѕ частку спірного будинку або ж стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію цієї частки у розмірі 1 088 432,50 грн, а також стягнути вартість переобладнання приміщень спірного будинку у розмірі 300 780,28 грн.
Суди правильно вважали, що у ОСОБА_1 є об'єктивна можливість відчужити зазначене нерухоме майно, що поставить під загрозу виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги ці висновки не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук