Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 755/458/19
провадження № 61-21816св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_4 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року в складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
Короткий зміст вимог заявника
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про припинення незаконних дій сусіда та приведення фасаду у первісний стан згідно з технічною документацією до здійснення робіт по реконструкції.
У травні 2019 року позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила зобов'язати ОСОБА_2 не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановленої окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в будинку АДРЕСА_1 зі сторони його власності квартири АДРЕСА_1 та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) до вирішення позову по суті, оскільки невжиття заходів забезпечення у разі задоволення позовних вимог може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи її оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановленої окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в будинку АДРЕСА_1 зі сторони його власності квартири АДРЕСА_1 , та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) до вирішення позову по суті.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року - без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із доцільності застосування заходів забезпечення позову, оскільки предметом позову є припинення незаконних дій та приведення фасаду у первісний стан, відповідно до технічної документації до здійснення робіт по реконструкції.
Зобов'язання відповідача не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановленої окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в будинку АДРЕСА_1 зі сторони квартири АДРЕСА_1 , та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) не можна вважати вирішенням спору по суті, оскільки забезпечення позову у такий спосіб надає можливість суду перевірити обґрунтованість позову.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували інтереси інших, крім позивача, осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Судові рішення не містять аргументів про наявність будь - яких доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Відзив мотивовано тим, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, а суди дійшли правильних висновків про те, що обраний вид забезпечення позову є співмірним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі
№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Предметом позову у цій справі є вимоги про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан у відповідності до технічної документації до здійснення робіт по реконструкції.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову позивач зазначала, що відповідач без виконання умов технічних вимог щодо узгодження реконструкції зі співвласниками багатоквартирного будинку, з порушенням приписів, встановлених в протоколі громадських слухань, продовжує будівництво по встановленню окремої вхідної групи (сходів), вирізання несучих конструкцій фасаду будинку та знищення розташованих зелених насаджень. Якщо відповідач не зупинить свої дії існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 (у разі задоволення позову), за захистом якого вона звернулася до суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшли правильного висновку про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановленої окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в будинку АДРЕСА_1 зі сторони його власності квартири АДРЕСА_1 та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) до вирішення позову по суті, оскільки цей вид забезпечення позову може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а його невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, які регулюють порядок і умови забезпечення позову, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Крат