10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 200/13883/19-а
адміністративне провадження № К/9901/26190/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Касяневич О.В.
учасники судового процесу:
представник відповідача - Попова І.В.,
розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у складі судді Галатіної О.О. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Компанієць І.Д., Казначеєвої Е.Г., Ястребової Л.В. у справі № 200/13883/19-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПрАТ «АКХЗ») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002874706 від 19.08.2019 про зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 21 024 181 грн та штрафних санкцій в розмірі 5 256 045, 25 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про непідтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами ТОВ «Мегапром», ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС», ТОВ «ПСМК «ОРІС». На думку позивача, реальність здійснення цих господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення податкового законодавства.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002874706 від 19.08.2019 форми «Р» про зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 21 024 181, 00 грн та штрафних санкцій у розмірі 5 256 045, 25 грн.
2.2. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №200/13883/19 задоволено частково.
2.3. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №200/13883/19 змінено в мотивувальній частині щодо визначення підстав задоволення позову ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002874706 від 19.08.2019 форми «Р» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарською операцією з ТОВ «МЕГАПРОМ», з викладенням її в редакції даної постанови.
2.4. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №200/13883/19 - залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» зареєстроване відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 30.12.1993 за номером державної реєстрації №1 253 120 0000 000013, місцезнаходження: 86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ЄДРПОУ 00191075.
3.2. На підставі наказу Офісу великих платників ДФС від 09.07.2019 № 1439 у період з 10.07.2019 по 30.07.2019 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податку на додану вартість по взаємовідносинам ПрАТ «АКХЗ» з ТОВ «МЕГАПРОМ» за період квітень травень 2016 року, з ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС» за період червень 2015 року, з ТОВ «РОСУКРТРАНС» за період травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, лютий 2017 року та з ТОВ «ПСМК «ОРІС» за період червень 2016 року.
3.3. За наслідками перевірки складено Акт № 80/28-10-47-06/00191075 від 01.08.2019, згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, абз. «а» п.п. 198.1,198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 ПКУ, абз 7 п. 5 розділу V наказу № 966 від 23.09.2014 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» та пп. 5 п. 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ», затвердженого Наказом МФУ від 28.01.2016 № 21, в результаті чого неправомірно визначено суму податкового кредиту у податковій звітності, що призвело до завищення суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню ПрАТ «АКХЗ» за березень 2016 року у розмірі 1702750,89 грн, за липень 2016 року у розмірі 5483674,08 грн, за вересень 2016 року у розмірі 26305,91 грн, за січень 2017 року у розмірі 13811450,03 грн, в загальній сумі 21024181,00 грн.
3.4. За результатами перевірки та на підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2019 № 0002874706, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21024181,00 грн та штрафні санкції в розмірі 5 256 045,25 грн.(а.с.15 том 1)
3.5. За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.
3.6. Не погоджуючись з правомірністю указаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що господарські операції з контрагентами позивача підтверджуються належними первинними документами бухгалтерського обліку.
4.1. Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в зв'язку з його протиправністю, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині скасування цього рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарською операцією з ТОВ «МЕГАПРОМ».
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
5.1. Зазначає, що проведеною перевіркою податкового органу не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивачем з ТОВ «Мегапром» за період квітень, травень 2016 року, з ТОВ «Підприємство «Альянс» за період червень 2015 року та з ТОВ «ПСМК ОРІС» за період червень 2016 року. Крім того указує, що ТОВ «Мегапром» невірно склало податкові накладні в адресу позивача в частині застосування ставки ПДВ 20%, оскільки за період грудень 2015 року - травень 2016 року не подавало заяву про відмову у використанні пільги. У зв'язку з цим ПрАТ «АКХЗ» не мало підстав для формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Мегапром». Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Підприємство «Альянс», ТОВ «ПСМК ОРІС» не підтверджені документально, зокрема, не надано документів на підтвердження транспортування, наявності ліцензій та ресурсів, можливості залучення субпідрядних організацій.
6. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «АКХЗ» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законними та обгрунтованими, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями ПК України.
11. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
12. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
13. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
14. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
15. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
16. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
17. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
18. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
19. За приписами пп. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
20. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
20. Частиною 1 статті 11 № 996-ХІV Закону передбачено, зокрема, що підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
21. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
22. Аналіз викладеного законодавства дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
23. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
24. За результатами дослідження господарських операцій між позивачем та його контрагентами судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
25. Позивач здійснює види діяльності, зокрема, 19.10 Виробництво коксу, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а отже, здійснює касовий метод податкового обліку.
26. Взаємовідносини між ПрАТ «АКХЗ» та ТОВ «МЕГАПРОМ» в перевіреному періоді були врегульовані господарськими договорами поставки вугільної продукції № УПр 14/33 від 11.02.2014, відповідно до яких здійснювались господарські операції з поставки вугільної продукції за період грудень 2015 року - травень 2016 року.
27. За цим договором ТОВ «МЕГАПРОМ» поставило на ПрАТ «АКХЗ» вугільну продукцію, виставило рахунки на її оплату з урахуванням податку на додану вартість, а ПрАТ «АКХЗ» прийняло вугільну продукцію від ТОВ «МЕГАПРОМ» та оплатило її також з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується платіжними документами. Використання вугільної продукції для виготовлення коксівної продукції, отриманої позивачем від ТОВ «МЕГАРПОМ» підтверджується технічними звітами по вуглепідготовчому цеху № 1 за грудень 2015 року, січень - квітень 2016 року.
28. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до статтей 200, 201 ПК України ТОВ «МЕГАПРОМ» були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на господарські операції з поставки вугільної продукції за господарським договором, укладеним з позивачем, що не спростовано відповідачем. При цьому, реєєстрація цих податкових накладних не була зупинена та у такій реєстрації не було відмовлено.
29. Крім того, позивачем надані податкові декларації, в яких відображені суми сплаченого ПДВ за договорами з ТОВ «МЕГАПРОМ».
30. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
31. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
32. При цьому, у цьому пункті статті 198 ПК України закріплено правило про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
33. Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної.
34. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
35. Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
36. Відповідно до підпункту 201.3 статті 201 ПК України у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
37. Як встановлено судами з матеріалів справи, у всіх наданих позивачу з боку ТОВ «МЕГАПРОМ» податкових накладних відсутній напис «Без ПДВ», більш того, у вказаних податкових накладних зазначено «ПДВ 20%», та визначено конкретні суми такого податку.
38. За пунктом 201.10 зазначеної статті при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
39. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
40. Абзацом тринадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
41. Аналогічні положення містять зазначені норми в редакції ПК України з 2017 року.
42. Зміст наведених податкових норм, які діяли на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог статті 201 ПК України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.
43. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 826/3398/14.
44. При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагента, якій виписав податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано суму податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «МЕГАПРОМ», або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, при судовому розгляді не встановлено й відповідач на такі обставини не посилався ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи та не зазначав їх як доводи апеляційної скарги.
45. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем на підставі наданих належним чином оформлених первинних документів, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, факту реального вчинення ПРАТ «АКХЗ» господарських операцій з придбання у ТОВ «МЕГАПРОМ» вугільної продукції за договорами поставки, використання вказаної продукції у власній господарський діяльності, а також оплати вказаного вугілля, з урахуванням ПДВ.
46. Водночас, колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 року у справі № 811/1772/13-а.
47. Так, у цьому рішенні Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
48. Крім того у рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
49. Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
50. Викладені обставини, у тому числі те, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом ТОВ «МЕГАПРОМ», який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних із зазначенням «ПДВ 20%», спростовують доводи відповідача, що допущені ТОВ «Мегапром» порушення податкового законодавства при складанні податкових накладних тягнуть за собою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за здійсненими із зазначеним контрагентом операціями.
51. З приводу господарських відносин з ТОВ «Підприємство Альянс» за період червень 2015 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що до суду надані наступні первинні документи: договір № 288/15 К від 10.06.2015 із специфікацією; рахунок-фактура № А-00000455 від 26.06.2015; видаткова накладна № А-00000331 від 26.06.2015; прибутковий ордер від 26.06.2015 до видаткової накладної № А- 00000331 від 26.06.2015; видаткова накладна № А-00000332 від 26.06.2015; видаткова накладна № А-00000332 від 26.06.2015; прибутковий ордер від 26.06.2015 до видаткової накладної № А-00000332від 26.06.2015; видаткова накладна № А-00000333 від 26.06.2015; прибутковий ордер від 26.06.2015 до видаткової накладної № А-00000333від 26.06.2015; довідка АТ «ПУМБ» про здійснення платежів у гривні від ПрАТ «АКХЗ» на користь ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС» за 30.06.2015; податкові накладні з квитанціями.
52. Зазначені первинні документи повністю підтверджують постачання комплектуючих деталей та запчастин до електростанції газотурбінної ЄГН2500-М1 ТОВ «Підприємство Альянс» на ПрАТ «АКХЗ» по договору №288/15 К від 10.06.2015 із специфікацією, на підставі видаткових накладних запчастини були прийняті на склад та складено прибуткові ордери № А-00000331-00000333 від 26.06.2015. На підставі прибуткових ордерів обладнання номенклатурні номери 27.11.323300.00054 - 27.11.323300.00067 було прийнято на склад обладнання ПрАТ «АКХЗ».
53. Для встановлення комплектуючих ТМЦ на електростанцію газотурбінну ЄГН2500-М1 ТМЦ були передані в цех ТЕЦ (теплоенергоцентраль) на підставі накладної- вимоги № 00011127756 на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів № 4902341348, згідно якої начальник ТЕЦ Федорут В.В. через техніка по обліку Чуйкову Е.Р. отримав вищевказане обладнання.
54. Отримані ТМЦ були смонтовані на електростанції газотурбінної ЄГН2500-М1 в липні 2015 року власними силами робітників ТЕЦ, про що було складено акт списання № 4902604617 від 21.07.2015.
55. Згідно з актом списання списано в монтаж як електростанцію газотурбінну ЄГН2500-М1 номенклатурний номер 27.11.323300.00002 так і додаткове обладнання номенклатурні номери 27.11.323300.00054, 27.11.323300.00067 та 27.11.424000.01033.
56. Після встановлення ТМЦ на електростанцію газотурбінну ЄГН2500-М1 складено акт приймання - передачі основних засобів № 1191 від 18.08.2015, та складена інвентарна картка на основний засіб - електростанція на рідкому паливі на автомобільному шасі заводський номер інвентарний № 095084 первісною вартістю 34 329 368.85 грн.
57. Таким чином, як установлено судами, первинними документами підтверджується не тільки реальність господарської операції з постачання комплектуючих до електростанції газотурбінної ЕГН2500-М1, але і використання цієї газотурбінної електростанції з комплектуючими до неї в господарській діяльності підприємства.
58. Щодо правовідносин позивача з ТОВ «ПСМК «ОРІС», то судами встановлено, що між ними було укладено господарські договори № 738/15 У від 10.12.2015, 169/16М від 23.03.2016, 430/15М від 10.08.2015, 209/16 від 24.06.2016 на виконання підрядних робіт на об'єктах замовника, яким являвся позивач. Відповідно до господарських договорів ТОВ «ПСМК «ОРІС» виконало для ПРАТ «АКХЗ» будівельні роботи, які були оформлені актами виконання робіт № 3-6-354 від 20.06.2016, № 4-6-355 від 24.06.2016, №6-1-1 від 20.06.2016, №2-6-275 від 22.06.2016, №1-6-273 від 22.06.2016, № 1 від 23.06.2016, № 2 від 24.06.2016 на загальну суму 359 870.99 грн, ПДВ 59 978.50 грн. ТОВ «ПСМК «ОРІС» в червні 2016 року в адресу ПрАТ «АКХЗ» складено та зареєстровано наступні податкові накладні № 14 від 24.06.2016, № 15 від 24.06.2016, № 12 від 23.06.2016, № 10 від 22.06.2016, № 9 від 22.06.2016, № 7 від 20.06.2016, № 6 від 20.06.2016 на загальну суму 259880,02 грн ПДВ 43313,34 грн.
59. ПрАТ «АКХЗ» було перераховано ТОВ «ПСМК «ОРІС» по вищевказаних актах виконаних робіт грошові кошти в сумі 259 880, 02 грн в т.ч. ПДВ 43 313, 34 грн.
60. Отже, зазначеними первинними документами (актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними документами) підтверджується реальність господарських операцій, про які йде мова вище.
61. За таких умов, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «МЕГАПРОМ» за період квітень травень 2016 року, з ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС» за період червень 2015 року, з ТОВ «ПСМК «ОРІС» за період червень 2016 року у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між вищевказаними контрагентами.
62. Посилання відповідача, що висновок про нереальність здійснення господарських операцій підтверджений податковою інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без урахування даних первинних документів. У випадку посилання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства. До того ж, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
63. Колегія суддів відхиляє також доводи скаржника щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС», оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковим первинним документом саме за договорами перевезення. Проте, між позивачем та ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС» укладено договір поставки, за умовами якого обов'язок витрат на доставку товарно-матеріальних цінностей та сам процес їх доставки до позивача покладені на постачальника - ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС», тому у позивача був відсутній обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних.
64. Крім того, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства.
65. Також є неприйнятними доводи податкового органу про відсутність згоди позивача на залучення ТОВ «ПСМК «ОРІС» субпідрядника, оскільки факт наявності чи відсутності згоди замовника на залучення до виконання робіт субпідрядників, жодним чином не впливає на їх фактичне залучення. Залучення підрядником субпідрядників без згоди замовника тільки свідчить про порушення умов господарського договору його стороною та не впливає на реальність господарської операції за умови її підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.
66. Посилання відповідача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 808/4080/17 та від 20 лютого 2018 року у справі № 818/997/17 як на правову позицію, яка не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій, є помилковими. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначеній справі з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цій справі.
67. Разом із цим, звертаючись із касаційною скаргою скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, визначає підставою касаційного перегляду пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши норму права яку суд апеляційної інстанції застосував не так, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, відсутній у постанові (постановах) Верховного Суду, не обґрунтував обставини стосовно податкового повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
68. Водночас, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
69. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
70. За таких умов, на підставі встановлених обставин справи суд доходить до переконання, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
71. Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування судових рішень у справі відсутні.
72. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
73. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, змінене постановою суду апеляційної інстанції , та постанову суду апеляційної інстацнії - залишенню без змін.
75. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
76. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.
77. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, змінене постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 200/13883/19-а залишити без змін.
78. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко
Повний зміст постанови виготовлено 10 лютого 2021 року