10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 824/244/20-а
адміністративне провадження № К/9901/4292/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУНП в Чернівецькій області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати накази начальника ГУНП в Чернівецькій області від 28 грудня 2019 року №811 в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення та від 22 січня 2020 року № 15 о/с в частині звільнення її зі служби в поліції; поновити на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Чернівецькій області від 22 січня 2020 року №15 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України «Про національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 22 січня 2020 року. Поновлено позивача на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 23 січня 2020 року. Стягнуто з ГУ НП в Чернівецькій області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня по 11 червня 2020 року у сумі 22820,16 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано накази начальника ГУНП в Чернівецькій області від 28 грудня 2019 року №811 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення із служби в поліції та від 22 січня 2020 року №15 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції. Поновлено позивача на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 23 січня 2020 року. Стягнуто з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня по 11 червня 2020 року у сумі 58818,15 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
03 лютого 2021 року ГУНП в Чернівецькій області повторно надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору є правомірність наказів про притягнення поліцейської до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення під час перебування її у стані вагітності.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі № 800/454/17 та Верховного Суду, висловлені у справах №№826/9938/17, 815/1813/15. Водночас, заявник послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначеної ГУНП в Чернівецькій області постанови Великої Палати Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справи у справі № 800/454/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справі № 800/454/17 предметом спору було правомірність притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення і у цій справі Велика Палата Верховного Суду висловила позицію щодо безпідставності доводів позивача про недотримання відповідачем гарантій, установлених частиною третьою статті 184 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення видано з дотриманням заборони, установленої цією нормою, тобто через три роки.
Крім того, у справі №826/9938/17, на висновки Верховного Суду у якій послався заявник, суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з тих підстав, що суди не дослідили належним чином обставини щодо перебування позивача у стані вагітності, оскільки цей факт підтверджувався лише довідкою, яку суди не перевірили на наявність обов'язкових реквізитів і про яку роботодавець дізнався через тривалий час після звільнення позивача. Водночас, у справі №815/1813/15 вирішувався спір про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за інших підстав та під час його непрацездатності.
Натомість у цій справі вирішувався спір щодо правомірності наказів про звільнення позивача, виданих у період її вагітності і, як встановлено судами, цей факт підтверджувався листком непрацездатності, довідкою лікаря, висновком ЛКК, індивідуальною карткою вагітної та породіллі, протоколом скринінгового ультразвукового дослідження.
Водночас, аргументи ГУНП в Чернівецькій області зводяться до переоцінки доказів у справі, зокрема щодо недослідження судами питання щодо відсутності у наданих документах точної дати вагітності позивача та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ГУНП в Чернівецькій області не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду у категорії справ щодо застосування приписів частини третьої статті 184 КЗпП України, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що ГУНП в Чернівецькій області не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко