10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 120/2102/20-а
адміністративне провадження № К/9901/3815/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Вінницької області, про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Вінницької області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №313 про неуспішне проходження ним атестації; визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Вінницької області від 28 квітня 2020 року №412к про звільнення його з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури; поновити позивача на займаній посаді та в органах прокуратури з 28 квітня 2020 року, а у разі початку діяльності обласної прокуратури - поновити на рівнозначній посаді Вінницької обласної прокуратури, що розпочне свою діяльність; стягнути з прокуратури Вінницької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №313 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області від 28 квітня 2020 року № 412к про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 28 квітня 2020 року. Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року по 29 вересня 2020 року у розмірі 117201,02 грн.
02 лютого 2021 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора обґрунтована неправильним застосуванням судами норм права, що регулюють порядок проведення атестації прокурорів та її наслідків, правомірності рішення кадрової комісії щодо позивача, фундаментального значення та винятковості справи з тих підстав що її розгляд розвиватиме право та сприятиме однаковому тлумаченню закону та правильному застосуванню пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень Офіс Генерального прокурора зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суди неправильно застосували норми підпунктів 10, 19 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221). Заявник також вказав, що предметом спору є наказ про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ.
Разом з тим, висновок щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ вже викладено Верховним Судом у справі №200/13482/19-а, про що Офіс Генерального прокурора зазначив у касаційній скарзі.
Приписами пунктів 10, підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-IX та пункту 9 розділу І Порядку №221, визначений загальний алгоритм початку реформи органів прокуратури, що полягає у поданні прокурором заяви про переведення на посаду, в якій він мав, також, висловити згоду на проходження атестації.
Водночас, інші підпункти пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ містять різні підстави, за яких прокурори можуть бути звільнені. Проте у касаційній скарзі заявник не конкретизував, в якій саме частині пункт 19 розділу ІІ Закону №113-IX потребує висновку Верховного Суду, а лише обмежився посиланням на приписи пунктів 10, 19 розділу ІІ Закону №113-IX та пункту 9 розділу І Порядку №221 щодо яких, на думку заявника, існує необхідність такого висновку.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди досліджували питання безпосередньо пов'язані з самою процедурою проходженням прокурором атестації, наслідком якої стали рішення кадрової комісії про неуспішне її проходження та наказ про звільнення позивача. У цій справі, суди надали оцінку доводам позивача про технічні проблеми, що виникали під час використання програми, розробленої для проведення атестації. Крім того, встановлюючи обставини справи, суд першої інстанції також зобов'язав відповідача надати копії матеріалів, на підставі яких прийнято рішення про неуспішне проходження атестації позивачем. Проте, жодних доказів, що свідчили б про перебіг іспиту (тестування) Офісом Генерального прокурора надано не було через особливості програми, що використовувалася під час проведення атестації. Зазначений факт має оціночний характер і вплинув на наслідки розгляду цієї справи.
Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на те, що тести, що використовувалися під час атестації пройшли відповідну перевірку надійності та валідності на репрезентативній українській вибірці, Офіс Генерального прокурора додатково підтвердив факт відсутності технічної можливості відтворення порядку запитань та відповідей респондента, оскільки система тестування не передбачає збереження пройдених тестів.
За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи Офісу Генерального прокурора про необґрунтованість висновків судів у цій справі щодо недоведеності результатів атестації позивача та недоліків програми, що використовувалася при її проведенні. Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання заявника про те, що поновлення позивача на посаді в органах прокуратури порушує права інших осіб, що успішно пройшли атестацію та надає йому превілеї перед ними, оскільки за обставин, установлених судами у цій справі, на проходження ОСОБА_1 атестації вплинули суб'єктивні чинники, що перебували поза межами контролю з боку позивача.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до загального цитування норм, з посиланням на визначення, наведені у документі Європейської комісії "За демократію через право" (Венеційська комісія), переоцінки доказів у справі, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо оцінки обставин і наданих доказів на їх підтвердження, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Вінницької області, про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко