08 лютого 2021 року
Київ
справа №320/10329/20
адміністративне провадження №К/9901/2361/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Броварської міської ради Київської області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Касаційна скарга ОСОБА_1 (далі також - скаржник1), ОСОБА_2 (далі також - скаржник2) (далі разом - скаржники), надіслана на адресу Верховного Суду 19 січня 2021 року, не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору скаржником2.
Натомість скаржником2 до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», яке обґрунтовано тяжким майновим станом, а саме тим, що сума судового збору, яку необхідно сплатити за подання касаційної скарги, перевищує 5% доходу скаржника2 за попередній календарний рік, на підтвердження чого надано оригінал Довідки Броварського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про доходи від 14 січня 2021 року № 1831118656087816, виданої на ім'я ОСОБА_2 (далі - Довідка).
При розгляді та вирішенні клопотання скаржника2 про звільнення від сплати судового збору суд враховує наступне.
У відповідності до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до пункту 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.
Суд також враховує положення частини першої статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов'язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища ("Kniat v. Poland", заява № 71731/01, п. 44; "Jedamski and Jedamska v. Poland", заява № 73547/01, п. 63- 64).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 13 лютого 2018 року у справі № 800/533/17, належними доказами важкого майнового стану (як підстави для звільнення від сплати судового збору) є, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Так, суд враховує, що згідно Довідки розмір річного доходу скаржника2 за попередній календарний рік (2020) становить 24 800,00 грн., а розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою на ухвалу у даній справі, становить 2102,00 грн., що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника2 за попередній календарний рік 1240,00 грн. (24 800,00 грн.х5%).
Однак, скаржником2 не надано суду касаційної інстанції належних доказів відсутності інших доходів за попередній календарний рік (а саме довідки органу доходів і зборів), у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду сума судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.
Як вбачається з касаційної скарги, скаржник2 оскаржує ухвалу суду першої інстанції у даній справі.
Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою (у разі ненадання належних доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору), складає 2102,00 грн.
Крім того, відповідно до пунктів 3, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються; вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
З вищенаведеного вбачається, що суд касаційної інстанції може здійснювати касаційний перегляд ухвали суду першої інстанції (передбаченої частиною другою статті 328 КАС України) виключно разом з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, прийнятим за результатами її перегляду, у випадку, якщо таким рішенням ухвала суду першої інстанції залишена в силі.
Однак, з касаційної скарги вбачається, що скаржниками оскаржується лише ухвала Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року, та заявлено вимоги до суду касаційної інстанції: скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, якою апеляційну скаргу скаржників залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року - без змін, скаржниками не оскаржується.
Відтак, сформульовані скаржниками вимоги не відповідають положенням статті 349 КАС України щодо повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржникам строк для усунення згаданих вище недоліків шляхом направлення на адресу суду касаційної скарги з уточненням вимог до суду касаційної інстанції, викладених з урахуванням повноважень останнього, передбачених статтею 349 КАС України, та положень статті 328 КАС України щодо права на касаційне оскарження відповідно до кількості учасників справи; належних доказів на підтвердження підстав звільнення скаржника2 від сплати судового збору (а саме довідки органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік) або документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн., який підлягає зарахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; __________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
У випадку неусунення недоліків в частині сплати судового збору касаційна скарга буде повернута скаржникам відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 132, 133, 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, суд
1. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 320/10329/20.
2. Залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
3. Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
4. Надіслати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко