10 лютого 2021 року справа № 200/427/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю представника позивача Сенникова А.А., розглянув відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (повне рішення складено 17 квітня 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/427/19-а (головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості,-
Головне управління ДФС у Донецькій області звернувся до суду з позовом до Мирноградського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», в якому просили стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Мирноградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 125 409,05 грн.
Позов вмотивовано тим, що відповідачем не сплачені зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води, нараховані згідно податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року замінено відповідача Мирноградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на належного відповідача Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - відповідач).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 200/427/19-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, звертаючись з вимогою про стягнення податкового боргу, який складається зі штрафу та пені, що нараховані в період проведення антитерористичної операції, та за наявності підстав для звільнення від такої відповідальності, діяв всупереч ст. 10 Закону № 1669, що є порушенням вимог ст. 19 Конституції України та принципу «належного урядування».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області було задоволено, внаслідок чого: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 200/427/19-а - скасовано; адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення податкового боргу - задоволено; стягнуто з рахунків Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», відкритих у банках, кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 125 409 грн.(сто двадцять п'ять тисяч чотириста дев'ять) гривень 05 копійок.
Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 200/427/19-а касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» задоволено частково, внаслідок чого постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - скасовано, а справу № 200/427/19-а направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначив, що встановлення безперервності наявної у відповідача податкової заборгованості з моменту направлення йому відповідної податкової вимоги також є складовою судового контролю при розгляді позовів про стягнення податкового боргу. Так, у даній справі податкову вимогу направлено у вересні 2014 року, тоді як сума податкового боргу виникла у листопаді 2016 року. Питання наявності у відповідача непогашеного податкового боргу протягом зазначеного періоду судами не встановлювалось.
Крім того, важливим є з'ясування судом наявності чи відсутності у відповідача відкритих рахунків у банках. Разом з тим, апеляційний суд такі обставини не з'ясовував, а обмежився лише загальним посиланням про стягнення коштів з таких рахунків.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/427/19-а замінено позивача у справі - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач).
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678, 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, будинок 177А) зареєстроване в якості юридичної особи 03.09.2007 року.
Мирноградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код 35580864, 85320, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Соборна, будинок 40) є відокремленим підрозділом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Перебуває на обліку у Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.
Відповідно до податкової вимоги форми «Ю» № 3017-25 від 08.09.2014 за відповідачем станом на 07.09.2014 року загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 216703,89 грн. (основний платіж).
Податкова вимога форми «Ю» від 08.09.2014 № 3017-25 отримана відповідачем 11 вересня 2014 року (том 1, арк.справи 10).
24.10.2016 року посадовими особами податкового органу складений акт № 498/05-06 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Димитрівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» код ЄДРПОУ 35580864» з питання несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води за І півріччя 2014 року по строку сплати 19.08.2014 року (том 1, арк.справи 14-15).
08 листопада 2016 року Димитрівським відділенням Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000690506 про застосування штрафу у сумі 43340,77 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води, яке вручено відповідачу 09 листопада 2016 року (том 1, арк.справи 11-13).
Станом на момент подання позову за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 125409,05 грн., який виник з причин несплати штрафних санкцій (43340,77 грн.) та пені (82068,28 грн.) (том 1, арк.справи 7).
Спірним у даній справі є правомірність стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують підприємство в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 125409,05 грн.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За унормуванням підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Правилами пункту 20.1.19 статті Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, зокрема, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
У відповідності до підпункту 59.3 статті 59 цього ж Кодексу визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Підпунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).
З наявних в матеріалах справи вбачається, що позивач належним чином надіслав відповідачу для узгодження податкове повідомлення-рішення.
В матеріалах справи відсутні докази його оскарження, а також його повного погашення у встановлений законодавцем строк.
Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Як встановлено колегією суддів, податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалося, отже визначена сума податкових зобов'язань станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.
Що стосується застосування судом норми ст. 10 Закону № 1669, який звільняє відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань при наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивач просить стягнути кошти, відповідачем не оскаржувалося. Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості у судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.
В свою чергу, при розгляді справ про стягнення податкового боргу питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій не охоплюється предметом позову, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018 у справі № 826/14195/16.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 200/427/19-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 200/427/19-а - скасувати.
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з рахунків Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», відкритих у банках, кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 125409 грн. (сто двадцять п'ять тисяч чотириста дев'ять) гривень 05 копійок.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко